Затримання ката донецької таємної тюрми допоможе викрити злочини проти людяності в «ДНР»

У ніч на 9 листопада у Києві співробітниками СБУ був затриманий Денис Куліковський, відомий також під прізвиськами Палич та Аїд, якого підозрюють у скоєнні тяжких злочинів у таємній тюрмі «Ізоляція», що у Донецьку. За свідченнями жертв(станом на сьогодні МВС встановила особи 166 постраждалих), Куліковський до 2018 року був керівником секретної в’язниці «МГБ ДНР» і особисто брав участь у вбивствах, катуваннях і згвалтуваннях людей, яких незаконно утримували бойовики.

Звірячу жорсткоість Куліковського і його по-садистському вигдаливі тортури описав у своїй книзі «Світлий шлях» Станіслав Асєєв – український журналіст, що пробув у полоні бойовиків понад два роки(2017-2019). Цю книгу вже видно українською, російською,англійською та німецькою мовами. Її можна назвати громадянським вироком катам «Ізоляції». Власне свідчення Асєєва та інших полонених, вже фігурують у кримінальних провадженнях проти Дениса Куліковського та його підлеглих, адже проти цих осіб правоохоронці готували процедуру заочного засудження.

Однак «Паличу-Аїду» доведеться особисто постати перед українським судом. Його діяння цілком підпадають під визначення злочинів проти людяності. Залишаються невідомими обставини його затримання. Ключове питання: як Куліковський опинився в українській столиці? Офіційної версії не озвучено, неофіційні коливаються від спецоперації з виманювання до «домовленості під гарантії СБУ». Якою б не була механіка затримання, в руках українських правоохоронців опинився функціонер, суд над яким може стати вагомим доказом злочинності самого режиму, який встановила Росія через свої маріонеткові уряди на Донбасі.

Можливо, Куліковський сподівається, що він потрапить у списки на обмін полоненими. Але тут є важлива деталь: зі своєї посади з «Ізоляції» він був знятий за зловживання. Як заявив Станіслав Асєєв у своєму інтерв’ю «Радіо Свобода», формальною причиною стала надмірна жорсткість, хоча, скоріше йшлося про якісь фінансові оборудки. Але з «органів» у самопроголошеній республіці «Палич справді пішов і якийсь час мешкав у Росії.

«Ізоляція» – вкрай незручна тема для бойовиків і їхніх російських кураторів. Тривалий час вони взагалі заперечували наявність цієї «установи». Про допуск до неї правозахисників чи представників «Червоного Хреста» не могло бути й мови. Справжній концтабір на місці, де до війни був артпростір, а ще раніше, у радянські часи, завод ізоляційних матеріалів, тривалий час був похмурим місцем, про яке мешканці Донецька воліли навіть не згадувати у приватних розмовах. На широкий загал і міжнародний рівень тема «Ізоляції» вийшла після того, як про неї почав говорити і писати Станіслав Асєєв. У січні цього року голова української делегації в ПАРЄ Марія Мезенцева зробила доповідь про концтабір «Ізоляція» на засіданні Асамблеї. Свідчення Куліковського так само можуть стати матеріалом, який має зацікавити західних правозахисників та політиків.

Тим часом таємна тюрма «МГБ ДНР» продовжує функціонувати сьогодні. У жовтні Станіслав Асєєв писав: «Стислі, але новини щодо “Ізоляції” (інформація десь двомісячної давнини): нікого з колишньої адміністрації воєнних злочинців там не лишилось. Ці люди просто зникли (так розумію, внаслідок розголосу). Тож трохи змінилась система – немає особливо наближених до нових людей. Через це – заборонили радіо, заняття спортом (з дворика для прогулянок прибрали турнік), все ще не можна лежати вдень на нарах, пересування й досі з пакетами на головах. Щодо катувань у підвалах – ніби як зараз “основну роботу” роблять в «конторі»(у самому «МГБ» – Ред), тож щодо “Ізоляції” точних даних немає, крім традиційного “тримання стіни». Ротація кадрів у концтаборі може бути свого роду мовчазною реакцією на міжнародній розголос: визнавати свої злочини окупаційний режим не збирається, але завжди готовий прибрати найбільш одіозних фігур: так було з «отаманами» з «ЛНР» та іншими польовими командирами та політичними лідерами самопроголошених республік.

Степан Назаренко