Забутий голос з-за лінії фронту

Екс-президент України взяв участь у пропагандистській акції Кремля

Напередодні святкування тридцятої річниці незалежності України колишній президент Віктор Янукович виступив з текстом, у якому вказав на головні помилки країни, якою колись керував і з якої довелося тікати у Росію. Не дивно, що ключові тези його «звернення до українського народу» перегукуються з статтею Володимира Путіна «Про історичну єдність росіян та українців».

«Нормальні партнерські відносини України з Росією розглядали на Заході, переважно у США, як загрозу повернення РФ у світову політику в ролі, яку грав свого часу СРСР. Зрештою зростання внутрішньополітичної напруги у Україні та переростання її у відкритий конфлікт між опозицією та діючою владою було лише питанням часу», –  щодо справжнього винуватця конфлікту та його дійних причин у Януковича сумнівів немає, це підступний Захід.

«Державний переворот, що стався у 2014 році… був наперед визначеним реалізацією проекту «Україна як Антиросія», і якщо ми приймемо цей постулат як даність, все стане на свої місця», – пише Янукович. «Крок за кроком Україну втягували у небезпечну геополітичну гру, мета якої – перетворити Україну на бар’єр між Європою та Росією, у плацдарм проти Росії. Невідворотно прийшов час, коли концепція «Україна – не Росія» вже не влаштовувала. Потрібна була «анти-Росія», – пише Путін. Майже слово у слово.

«За моїм глибоким переконанням, – робить висновок екс-президент, – головною помилкою в нашій тридцятирічній історії була не обманута довіра до Росії, а відмова від добросусідства з нею… До чого це призвело? До війни, до розколу українського суспільства, до перманентної соціальної нестабільності, глибокої економічної кризи, розгулу радикальних націоналістичних організацій, переслідуванню опозиції, закриттю неугодних режиму телевізійних каналів». «Впевнений, що справжня суверенність України можлива саме у партнерстві з Росією… Разом ми завжди були і будемо сильніше та успішніше. Адже ми один народ», – заключає російський президент, який також перелічив усі наявні та уявні біди нинішньої України.

Можна лише гадати, чи ті й самі люди працювали над обома текстами. Все ж таки репутація Віктора Януковича як тугодума і зовсім не златоуста відома, тому його «звернення» зроблено значно простішим, аніж міркування російського лідера, перед чиєю мудрістю треба падати ніц. Але цілком зрозуміло, що ініціатива появи біглого керівника України у інформаційному просторі виходила не від нього. Вочевидь, треба було «підсвітити» тези Володимира Путіна ближче до українського дня Незалежності, оскільки інтерес до них просто зовсім згас, хоча й зразу після публікації не був надвисоким.

Забавно, що «звернення» Януковича до українського народу вийшло на державному російському ресурсі  РІА “Новости” виключно російською мовою, у той час як стаття Путіна на кремлівському сайті kremlin.ru  була продубльована українською. Це можна пояснити тим, що екс-президент та ті, хто за ним стоять, бачать цільову аудиторію виключно у тих громадянах України, що не читають українською, погоджуються з путінською тезою про «один народ» та мріють про «братські» стосунки. Тоді, правда, незрозуміло, як настануть зміни, які пророкує вигнанець: «Для цього потрібно не так багато: проголосувати на виборах за тих, хто вміє управляти державою…» Електорального потенціалу проросійських сил для цього точно не вистачає. За останнім опитуванням Соціологічної групи «Рейтинг», на питання «Який зовнішньополітичний вектор є для України оптимальним?» лише 9% відповіли: «У бік Росії». 50% вважають, що Україна має орієнтуватись на Європу.

Але що цікавіше, репутація Віктора Януковича серед електорату, який волів би відновлення відносин з Росією, дуже погана. Так, Юрій Бойко, лідер «Опозиційної платформи – За життя», на пряме запитання російських ЗМІ був змушений підтримати заяву Януковича і засудили «антиросійський тренд, який превалює у країні», але у цьому середовищі колишнього президента вважають трусом і зрадником, який покинув посаду у найтяжчий момент, здав владу «бандерівцям». Слід нагадати, що ще у 2017 році покійний вже голова самопроголошеної Донецької народної республіки Олександр Захарченко запропонував заборонити в’їзд до «ДНР» Віктору Януковичу: «Із зрадниками нам робити нема чого». Як до Януковича ставляться у постмайданній  Україні, годі й казати. Будь-які публічні розмірковування людини з такою репутацією позбавлені ваги.

Те, що притрушеного пилом Януковича витягли з комори для того, щоби нібито підкреслити правоту Путіна, виглядає абсолютно безглуздим кроком. Пояснень цьому може бути багато. Або це зайве свідчення повного нерозуміння кремлівськими технологами того, що дійсно відбувається в Україні. Чи, може, це просто був черговий, задля звітності, пропагандистський захід, «щоб було». Або не залишилося нікого з колоборантів, хто би взагалі міг прикути до себе увагу. Як варіант, намагання помоніторити, чи не скучили часом українці за Федоровичем. Ні, не скучили.  Резонансу від його «звернення» не було жодного. Голос з далекого минулого, який ще й звучить з того боку лінії фронту, приречений залишитись непочутим.

Леонід Швець