Вірус корупції в Україні

Сьогодні діяльність державних установ в Україні, як і в багатьох інших країнах із менш розвиненими системами управління, наскрізь пронизана корупційними схемами. Громадяни  вважають корупцію, особливо на найвищому рівні, однією з найбільших проблем, що стоять перед країною – поряд із російською агресією. Зокрема, за даними Transparency International, в 2019 році Україна посіла 126 місце за Індексом сприяння корупції. Нашими сусідами в рейтингу опинилися Азербайджан, Джибуті та Киргизстан. При цьому індекс формується на підставі опитування стосовно корупції в сфері державного управління і не охоплює побутову корупцію, тобто хабарі поліцейським, медикам, викладачам, тощо. Promote Ukraine запитав експертів як проявляється корупція в Україні та як держава має боротися з нею?

Олександр Таламанчук, адвокат

З корупцією знайомий майже кожен громадянин України. Медицина, освіта, поліція, суди, інші заклади сьогодні наскрізь уражені вірусом корупції. За власною ініціативою, або в результаті вимагання, людина дає хабара за ті «послуги», які вона повинна отримувати згідно із законом, або ж за право отримувати «послуги» держави на «особливих умовах».

Отже, твердження пов’язані з корупцією: корупція ускладнює життя в суспільстві, вона розвивається через низькі зарплати в державному апараті, без хабара складно отримати будь-які матеріальні блага. Суспільство негативно ставиться до корупції, проте кожен другий згоден дати хабар для швидкого вирішення своїх проблем.

Які шляхи вирішення для зниження рівня корупції в нашій країні? На мій погляд, необхідно ввести правило, згідно якого керівник при будь-яких обставинах несе відповідальність за провал, допущений його безпосереднім підлеглим. Наприклад, якщо заступник начальника райвідділу поліції спійманий на хабарі – той отримує тюремний строк, а начальник райвідділу знижується у званні, і так скрізь і в усьому.

Основні шляхи вирішення:

1. Політична воля до боротьби з корупцією зверху.
2. Розвинена система цивільного контролю знизу.
3. Прозорість у роботі державних органів, шляхом переведення всього документообігу в електронну форму з публічним доступом.
4. Позбавлення представників влади будь-яких переваг перед іншими громадянами (знищення системи привілеїв).
5. Рівність всіх перед законом (позбавлення еліти фактичного імунітету і недоторканності).

Олександр Хмелевський, незалежний експерт

Незважаючи на те, що Україна в останні роки докладала багато зусиль у боротьбу з корупцією, виконала основні рекомендації міжнародного співтовариства, зокрема, були створені НАБУ, Нацагентство з питань запобігання корупції, Спеціалізована антикорупційна прокуратура, Антикорупційний суд, проте ці заходи виявилися неефективними.

Антикорупційні органи включилися в боротьбу один з одним, порушуючи один проти одного справи. В корупції був звинувачений навіть Голова НАБУ Артем Ситник, який відпочивав у мисливському господарстві на Рівненщині за чужий рахунок. Неспроможність подолати корупцію пояснюється проникненням бізнесу у владні структури України та створенням олігократії.

Фактично владу в Україні сьогодні контролюють декілька фінансово-промислових груп. Вони висувають своїх представників на президентських та парламентських виборах, формують органи виконавчої влади, правоохоронні, судові органи. Вони також контролюють більшість ЗМІ України.

Олігархічні клани використовують органи державної влади для особистого збагачення через прийняття лобістських законів, державні закупівлі, державну допомогу через субсидії та інші преференції. Корумпованість правлячої верхівки сприяє розвитку корупції й серед чиновників. У багатьох органах влади сформовані корупційні піраміди. Коли за свою посаду чиновник має платити гроші своєму начальнику, а той передає частину з них далі нагору.

Розвитку корупції в Україні сприяла і слабкість  державних інституцій. Україна протягом багатьох років не мала своєї державності, а її становлення припало на період формування ринкових відносин та первинного нагромадження капіталу, коли в ім’я збагачення часто нехтували законом та суспільною мораллю.

Традиційні методи боротьби з корупцією є неефективними. В наших умовах подолати тотальну корупцію можна лише диктаторськими методами погодившись на обмеження прав і свобод громадян, зокрема щодо кримінального розслідування та судових процесів. Не секрет, що за нинішнім Кримінальним і Кримінально-процесуальним кодексами притягнути до кримінальної відповідальності людину, яка має гроші та зв’язки практично нереально.

Необхідною умовою в боротьбі з корупцією є повне оновлення органів влади, в тому числі правоохоронних органів та судів. Потрібно заборонити чиновникам, депутатам, правоохоронцям, суддям, які підозрюються в корупційних діях, обіймати посади в органах державної влади чи висувати свої  кандидатури на виборах. Слід припинити практику залучення на державні посади вихідців з бізнесу. Тільки радикальні заходи дозволять подолати корупцію в Україні. Без цього будь-який розвиток нашої країни неможливий і саме її існування знаходиться під загрозою.

Марія Ємельяненко, політична оглядачка, координаторка з комунікацій програми «Електронне урядування задля підзвітності влади та участі громади» (EGAP)

В українському суспільстві корупція є явищем багатогранним і вектори її дії спрямовані на народ – джерело влади, та вражають усі сфери діяльності людей (економіку, політику, фінанси, ідеологію тощо). Тож ефективна боротьба з цими протиправними діями має носити комплексний, системний характер, який включатиме у свою стратегію: усвідомлення небезпеки корупції та її наслідків, попередження корупції та дієвий захист прав громадян.

Розглянемо вибори в Україні. За останні 20 років участь офіційних спостерігачів від громадських організацій та міжнародних структур на виборах в Україні зростає, що звичайно сприяє демократичності, відкритості проведення виборів та визнання легітимності їх результатів. Однак таке явище як корупція у виборчому процесі – один з найсерйозніших проявів політичної корупції – все ж залишається актуальним.

Вочевидь, для запобігання корупції у виборчому процесі та при проведенні виборчої кампанії треба підсилити роль громадськості. З метою ефективної боротьби та протидії корупції на виборах представникам громадських організацій необхідно:

1. Проводити широкомасштабну просвітницьку діяльність серед населення щодо реальних та потенційних загроз корупційних діянь.
2. Пропагувати позитивний досвід боротьби з проявами корупції у виборчому процесі з наданням методичних вказівок та виданням посібників.
3. Організовувати громадський антикорупційний моніторинг виборчого процесу, у тому числі виборчого законодавства.
4. Посилити контроль за діяльністю політичних партій відносно їх фінансового стану і внутрішньогосподарчого порядкування.
5. Врегулювати та посилити контроль за внесками на вибори та інші політичні цілі.
6. Зміцнити структури громадянського суспільства та їхній вплив на політичну систему і вибори.
7. Адвокатувати встановлення чітких законодавчих механізмів, що регламентують можливі форми використання адміністративного ресурсу, щоб суттєво упередити використання політично-корупційних схем у виборчому процесі.
8. Сприяти реформуванню судової влади для забезпечення її реальної неупередженості та незалежності.
9. Лобіювати перегляд та аналіз нормативних актів та процедур, що криють у собі потенційні можливості для скоєння корупційних діянь у виборчому процесі. А також внести зміни, що унеможливлять виникнення будь-яких злочинних схем політично-корупційної діяльності тощо.

Зрощення корупції зі свідомістю громадян України як невід’ємного елемента політичних відносин знецінює інститут виборів. Тому для України на сучасному етапі розвитку необхідним є вироблення комплексної антикорупційної програми протидії, узгодження політичної волі на боротьбу з цим явищем та практична реалізація розробленої стратегії. При цьому невід’ємною складовою є участь представників громадськості з провідних громадських організацій, які долучені до моніторингу виборчих процесів, а також науковців та представників незалежних медіа.

Наталя Толуб