Вірус і Освіта: хто кого?

Пандемія коронавірусу зачепила всі сфери життєдіяльності суспільства. Також освіта не стала винятком. Впродовж пандемії навчальний процес суттєво змінився. Школи не могли діяти “на свій розсуд” через брак автономії в організації навчального процесу, тому ситуація довгий час була невизначеною. Із запровадженням карантину заклади середньої освіти пішли на повний карантин, однак, з початком нового навчального року перейшли на змішану систему, за якою частина учнів навчаються дистанційно, а частина стаціонарно. Класи, в яких відбулось інфікування учнів, йдуть на карантин та навчаються дистанційно; якщо ж половина учнів та вчителів йдуть на ізоляцію, школа повністю йде на карантин

Вищі навчальні заклади, будучи більш автономними, мають суттєвий розкид у варіативності щодо адаптації своєї роботи до умов карантину. Тому у цій статті ми розглянемо питання видозміни навчання у чотирьох київських найвпливовіших вишів України за версією Academic Influence. Університети були обрані з опорою на однорідність їх локації, бо епідеміологічна ситуація в країні є різною з огляду на те, що влада на місцях має можливості моделювання особливих умов їх роботи через адаптивність карантину. Тому порівняння ВНЗ з різних міст може бути недоцільним. Окрім місця розташування ми спирались на критерій перебування університетів у державній власності. Цими університетами є Київський національний університет ім. Тараса Шевченка (КНУ), Національний університет “Києво-Могилянська академія” (НаУКМА), Київський політехнічний інститут ім. Ігоря Сікорського (КПІ), Київський національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана (КНЕУ).

Однак спершу варто розглянути умови, в яких організується дистанційне навчання профільним Міністерством освіти та науки України, оскільки саме ця структура має основний вплив на формування освітнього процесу.

Коронавірус з’явився в Україні ще навесні 2020 року, однак набирати значні оберти почав з літа. А з початком нового навчального року перед МОН постало питання організації роботи шкільних закладів та ВНЗ. Основним документом, за яким розробляється методи проведення навчального процесу, є Постанова Кабінету Міністрів №641 від 22.07.2020 «Про встановлення карантину».

Розглянемо роботу університетів. Ми можемо побачити, що більшість з них, маючи певну автономію, пішла на карантин раніше ніж було прийняте рішення центральної влади стосовно введення жорстких обмежувальних заходів. Карантин було визначено спершу до кінця навчального (весна-літо 2020 р.), а потім і календарного 2020 року. З 2021 року університети вже встигли подовжити карантинні обмеження. Терміни карантину зараз визначають не на повний рік, а на місяць внаслідок певного покращення ситуації в Україні. Але і досі усі предмети ведуться дистанційно, більшість студентів (окрім медичних та природничих спеціальностей) не ходять на аудиторні заняття.

Під час пандемії діяльність Міністерства виявилась недостатньо ефективною. Критика щодо забезпечення навчального процесу лунала як з боку освітньої спільноти, так і з боку політиків. Однією з найбільших проблем міністерства є величезне недофінансування, пов’язане з відсутністю вчасної координації між різними структурами міністерства. Усі сфери освіти та науки – Академія наук, вища та середня освіта, дошкільні заклади – не отримують потрібного фінансування для розвитку освіти та науки  в Україні. Яскравим прикладом цього слугують слова народної депутатки від фракції «Голос» Інни Совсун, що Міністерство освіти та науки не впоралось з питанням забезпечення шкіл потрібними засобами захисту для роботи під час пандемії, такими як маски або антисептики.

Негативним аспектом була неможливість МОН швидко розподілити залишки освітньої субвенції на засоби захисту. Під час ток-шоу “Право на владу” від 3 вересня 2020 року, т.в.о. міністра освіти та науки пан Шкарлет зазначав, що Міністерство підготувало проєкт постанови про розподіл цих залишків на засоби захисту для закладів освіти. Однак прийняття цієї постанови та введення її в дію відбулося лише два місяці потому, 4 листопада 2020 р., що в умовах пандемії є втратою часу (особливо зважаючи на те, що восени в Україні спостерігався різкий підйом захворюваності). На жаль, відкритих даних стосовно причини затримки рішення міністерство не надали.

Варто зазначити й про скорочення видатків на освіту в остаточному варіанті проєкту Держбюджету на 2021 рік, де МОН віддало 4 мільярди гривень на інші сфери бюджету. Це відбулось між першим та другим слуханнями, і питання стосовно причин нового перерозподілу залишилось без змістовної відповіді від Міністра освіти та науки. У будь-якому разі, цей крок залишився незрозумілим як депутатам, так і експертам, особливо зважаючи на постійне недофінансування галузі освіти в Україні та незабезпеченість освітніх закладів засобами захисту.

Серйозною проблемою у роботі Міністерства є і те, що у планах на 2021 рік воно не зазначає, що буде зроблено для покращення стану забезпеченості шкіл потрібними засобами захисту, що є неприпустимим у нинішній ситуації, коли пандемія досі не відступила. Так само залишається відкритим питання того, коли ВНЗ зможуть повернутися до нормальної роботи, або хоча б до часткового повернення студентів в аудиторії.

Отож, якщо розглядати ситуацію з підготовкою навчальних закладів до роботи у період пандемії, то на нашу думку (авторів – ред.), робота МОН є незадовільною, оскільки основні проблеми з навчанням під час пандемії досі не вирішені.

Питання власне самої роботи навчальних закладів під час пандемії ми вирішили досліджувати шляхом занурення у цей процес, попрацювавши з 32 студентами чотирьох вишів. Ми побудували порівняльну таблицю для оцінювання університетів Києва: НаУКМА, КНУ, КПІ, КНЕУ за основними критеріями для навчального процесу. В опитуванні питання стосовно кожного критерію були згруповані по блокам, й представлені у відкритій формі. Це дозволило висловити студентам власні враження без сильних обмежень. Частина питань мала шкалу оцінювання від 1 до 5, де 5 – це найкраще з можливого за оцінкою самих студентів; інша частина мала описовий характер і переводилась у бали авторами.

(*Під критерієм стандартизація, мається на увазі узгодження онлайн-платформ, які були заявлені, та якими послуговуються студенти під час навчання)

У таблиці представлений середній бал по кожному критерію. Колонка “всього” демонструє загальний бал по університету, проте звертаючи увагу на варіативність відповідей стосовно платформ для навчання у кожного студента. Ми вирішили, що доцільним буде представити також бали без урахування критерію стандартизації, бо відповіді студентів свідчать, що бракує саме її (прикладом є відмінні відповіді щодо офіційних платформ навчання у межах одного ВНЗ).

Окрім загальної таблиці, на основі опитування ми виокремили  певні тези,  що характеризують навчальний процес.

• Дистанційна форма навчання є найбільш поширеною в Україні, змішана форма зустрічається набагато рідше.
• Збільшилось навчальне навантаження на студентів, що пов’язано з новими формами навчання.
• Координація знаходиться на задовільному рівні, студенти мають змогу звертатись за всією необхідною інформацією, проте більшість не знає/не має офіційно заявлених платформ для навчання.
• Лекції та семінари переважно проводяться у режимі онлайн-конференцій, що вказує на включеність як студентів, так і викладачів у процес навчання.
• Відбувається зростання соціальної напруженості, що пов’язано зі зменшенням точок соціалізації.

Пандемія кинула виклик не тільки людям, але й інституціям. Процес формування навчання у ВНЗ є важким навіть у звичайних умовах, коли є час та можливість усе детально організувати. Covid-19 “вишвирнув освітян з зони комфорту”. Трансформація процесу навчання почалась вже у березні 2020 р., проте великих успіхів на початку не спостерігалось. Студенти, як і викладачі, не мали гадки наскільки довго доведеться вести офлайн навчання. Окремими питаннями постали: у якій формі це робити? які онлайн платформи пристосовані для цього? Часткове розуміння прийшло вже ближче до літа. На даний момент, ВНЗ перейшли до оптимальної форми навчання: дистанційна залишається основною, хоча поступово вводять змішану. Дистанційне навчання проходить на задовільному рівні, усі університети, де проводилось опитування студентів, послуговуються приблизно одними онлайн-платформами, відеоконференції замінюють лекції та семінари, але до єдиної системи ще далеко. Головним здобутком сучасної організації навчального процесу є впевнені кроки у напрямку цифровізації. Пандемія створила потужний поштовх для зміни уявлення щодо навчального процесу. Є роздуми стосовно того, що здобутки діджиталізації будуть прогресувати та розвиватись навіть після повернення університетів до очної форми навчання. Завдяки цьому, не зважаючи на нерівний бій з вірусом, освіта має всі шанси вистояти та розвиватись надалі на якісно новому рівні.

Антон Алімов і Софія Лиско, практиканти Промоут Юкрейн, студенти Києво-Могилянської академії