EN
FR
DE6 квітня є Києві презентували нову державну структуру – Центр протидії дезінформації. Її послам великої сімки, а також представникам Ізраїлю, Фінляндії та НАТО представив очільник Офісу Президента Андрій Єрмак. “Мета створення центру – акцентувати увагу на важливості захисту інформаційної сфери для національної безпеки України, протидіяти пропаганді, деструктивній дезінформації та кампаніям, а також перешкодити маніпуляціям громадською думкою», – заявила керівниця новоствореного органу Поліна Лисенко.
Поява Центри протидії дезінформації – рішення цілком логічне, адже Україна сьогодні перебуває на передовій гібридної війни, вагомою складовою якої є іннформаційно-психолгічні операції, інструментами яких є поширення панічних настроїв, маніпулювання настроями населення тощо. За роки протистояння з РФ наша країна накопичила чималий досвід у протистоянні фейкам і пропаганді, відтак новостворений Центр покликаний координувати роботу держорганів у цій сфері, співпрацювати з іншими країнами в питаннях інформаційної безпеки.
Втім треба зазначити, що в Україні із грудня 2014-го року функціонує міністерство інформаційної політики, одним із завдань якого є «захист інформаційного простору України від зовнішнього інформаційного впливу». Однак новостворений Центр не є структурним підрозділом міністерства, його створили на базі РНБО. Таким чином його вмонтовано у президентську вертикаль, а сам Володимир Зеленський бачить Центр «міжнародним хабом у боротьбі з пропагандою та фейками в усьому світі».
В Україні й справді є чималі напрацювання у сфері інформаційної безпеки. Але, як правило, належать вони громадським організаціям. Так, від 2014-го діє ініціатива StopFake, яка фахово займається спростуванням неправдивої інформації і поширює свої напрацювання 12-ма мовами(окрім української). Волонтерська спільнота InformNapalm також демонструє високу продуктивність у галузі OSINT-розвідки і вже зібрала величезну кількість доказів російської військової присутності на Донбасі. За словами заступника міністра юстиції України уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини Івана Ліщини, «матеріал від напалмівців склав значну частину наших доказів в ЄСПЛ участі російської армії у війні на Сході…”. Чималу фактчекерську роботу веде організація VoxUkraine. На днях ще одна українська ГО «Як не стати овочем» презентувала масштабне дослідження про те, як дезінформація поширюється в українському сегменті Facebook.
Прикметно, що очільниця Центру протидії дезінфомації Поліна Лисенко у своїй кар’єрі не мала стосунку до вищезгаданих чи аналогічних ініціатив, вона – фаховий юрист, і досі працювала у різних державних органах. Фахівці ж Інституту масової інформації звернули увагу саме правовий статус новоствореного органу, компетенцію і повноваження РНБО у цих питаннях і зазначили наступне: «Як саме буде діяти Центр, через які механізми буде реалізовувати боротьбу з дезінформацією, зрештою що саме буде вважати дезінформацією – наразі невідомо, не оприлюднено в жодному нормативному акті, не зазначено в жодному інтерв’ю. Чи вдасться новій структурі стати ефективним інструментом, подолати проблеми, зокрема знайти точку балансу між захистом України і захистом свободи слова – покаже час».
Степан Назаренко
