Українські кур’єри в Росії — як врятувати жертв торгівлі людьми?

Вони ніби легально їхали до Росії заробити копійку. І потрапили в рабство до злочинців. Шантажем і погрозами їх примусили працювати наркокур’єрами. За даними Харківської правозахисної групи, як мінімум з 2015 року в Україні діє транснаціональне злочинне угруповання, члени якого обманом вивозять громадян України до Росії. Російські правоохоронні органи діяльність мережі практично не розслідують. За ґратами опиняються не організатори, а безправні кур’єри. Харківська правозахисна група за підтримки Посольства США в Україні рік тому розпочала проєкт «Українські кур’єри в Росії. Протидія торгівлі людьми». Про його попередні результати Харківська правозахисна група поговорила із керівником проєкту – адвокатом Дмитром Мазурком.

– Минув рік проєкту. Чи все встигли, що планували?

– Ми вважаємо цей проект досить вдалим, незважаючи на те, що ми не зробили всього, що запланували. Втрутилася пандемія, і частина наших активностей пішла не так, щось довелося відкласти. Найбільше наше нарікання на карантин полягає в тому, що ми запланували і вже узгодили координаційні зустрічі щомісяця із представниками держорганів, які впливають на долю жертв торгівлі людьми. Це поліція, Міністерство юстиції, Офіс Генерального прокурора, Мінсоц, Омбудсман. Все було узгоджено – і порядок денний, і регулярність. Ми встигли провести лише одну зустріч вживу. І буквально наступного дня почався карантин. Ще одну зустріч вдалося провести онлайн. Її результати перевершили всі наші очікування: представники держорганів розповіли про роботу, яка, виявляється, ведеться, але не в публічній площині. Ми домовилися, що візьмемо у цьому участь. Виявляється, розробляються зміни в законодавстві, які можуть вирішити певні проблеми.

– Які найбільші досягнення проєкту?

– По-перше, ми провели величезну кількість консультацій для жертв торгівлі людьми та їхніх рідних. Консультували з широкого кола питань – від процедури переводу в Україну для продовження відбування покарання до допомоги у складанні клопотань про помилування. Інше наше досягнення полягає в тому, що ми постаралися надати жертвам та їхнім рідним інструменти, за допомогою яких вони можуть самі вирішувати свої проблеми, не покладаючись на систему безоплатної правової допомоги, на адвоката, який іноді в людини є, а іноді – немає чи він погано працює.

Ми розробили низку інструкцій з усіх основних питань, які виникають у жертви торгівлі людьми. Це, наприклад, застосування так званого закону Савченко, який дозволяє зарахувати строк попереднього тримання під вартою у розрахунку два до одного. Це зміна умов відбування покарання на більш м’яке, на умовно-дострокове звільнення. Були розроблені інструкції про те, як отримати статус потерпілого у кримінальному провадженні, що робити, якщо правоохоронці відмовляють у відкритті провадження. Усе це зі зразками документів. Більш того, усі ці інструкції ми погодили з державними органами. Співробітники, які безпосередньо задіяні в цьому процесі, надавали свої рекомендації. Кількість консультацій з цих питань значно зменшилася. Це означає, що багатьом людям ці вичерпні інструкції стали в нагоді.

Зауважимо, що ХПГ неодноразово повідомляла про деталі кримінального переслідування більше ніж трьох сотень громадян України, які стали жертвами діяльності транснаціонального злочинного угрупування, члени якого обманом вивозять громадян України до Росії. Більшість із них уже засуджені в Росії за незаконний обіг наркотиків і отримали покарання в діапазоні від 5 до 20 років позбавлення волі. Міністерство юстиції Росії дає згоду на передачу засудженого в Україну для відбування покарання після приведення вироку у відповідність до Кримінального кодексу України. Але строки позбавлення волі мають точно співпадати зі строками, призначеними в Росії. Переведення можливе тільки після повної сплати штрафу, який може сягати 200 000 грн. Втім, навіть повернення в Україну не гарантує швидкого звільнення для таких людей. Більшість із них попри офіційний статус жертв торгівлі людьми продовжують перебувати за ґратами вже вдома.

 – Когось вдалося витягти з Росії? 

– Ми безпосередньо не представляли конкретних людей. Зараз відомо про 379 жертв такої схеми. Враховуючи, що в нашому проєкті задіяні не так багато людей, ми не могли зосередитися на конкретних справах. Інколи ми допомагали безпосередньо – за когось щось писали. Це стосувалося складних ситуацій, наприклад, помилування, коли ні постраждалий, ані його адвокат не мали достатньо досвіду, щоб скласти клопотання про помилування. Якщо казати про повернення в Україну, то ми консультували з питань процедури повернення і з процедур взаємодії з Мін’юстом і з судом: які документи потрібні, на що звертати увагу для того, щоб повернутися. А власне поверненням займалися самі наші клієнти.

– Скільки жертв цієї схеми залишаються ще в Росії?

– Близько двохсот–двохсот п’ятдесяти людей досі ув’язнені в Росії. І тих, хто перебуває за ґратами в сусідній державі, і тих, кого вдалося перевести до українських в’язниць, не варто пов’язувати з конкретними судовими процесами, які відбуваються в Україні та в Росії, тому що частину з них визнали потерпілими, частину – ні. Ще менший відсоток із тих, кого вважають потерпілим, включено у цій якості до конкретних кримінальних справ, які передано до суду. Але всі вони наполягають, що стали жертвами саме цієї схеми вербувальників. І намагаються це довести.

– А кількість тих, хто потрапив у цю халепу, поповнюється? Людей все ще вербують?

– Ні, ця кількість збільшується радше за рахунок того, що ми знаходимо в російських тюрмах українців, ув’язнених за цією схемою ще в 2016–2017 роках. До нас жодного разу не зверталися люди, що були завербовані, припустімо, в минулому році, навіть у позаминулому. Можливо, в нас просто недостатньо інформації, але ми намагаємося віднайти усіх.

– Оголошення про вигідну роботу в Росії можна і досі зустріти…

– Так, цілком згодний. Минулого року я бачив оголошення у київській маршрутці, а нещодавно у Миколаєві затримали підозрюваних у подібній вербовці. Але з огляду на обмеженість ресурсів ми не можемо вступити в цю справу, щоб подивитися, хто там потерпілий, коли його завербували, щоб якось допомогти. На жаль, подібні процеси для нас залишаються недоступними.

– Російські правоохоронці об’єднують ці справи? Очевидно ж, що всі засуджені були завербовані за однією схемою.

– Їх судять як кур’єрів-одинаків. Здебільшого у кожного окрема кримінальна справа. Буває, звичайно, що кілька людей затримали групою чи приблизно в один період. Я зустрічав вироки щодо 10–25 осіб. Це максимум. Як правило, їх навпаки розділяють. Більше того, російські правоохоронці не дивляться далі свого носа і не розслідують безпосередньо факт вербування, факт того, що це частина однієї великої системи. І це незважаючи на те, що українці дають свідчення: хто їх завербував, як контактував, де їх знайти. Коли українські громадяни подають заяву про злочин, справ не порушують. Їм відмовляють навіть у дослідчій перевірці.

– У так званій «справі Хімпрому» (міжнародного наркосиндикату – від ред.), фігурують одразу багато українських громадян. У межах проекту ви якось відслідковуєте її?

– Справу ми моніторимо через батьків жертв. Ми намагалися допомогти їм знайти колег-адвокатів, які в Росії взялися б за цю справу. Але зараз у них досить складна ситуація з фінансуванням громадських організацій. Вони там усі вважаються іноземними агентами. І можливості безоплатної правової допомоги за грантові кошти у російських адвокатів мізерні.

У 2017 році в Росії арештували 67 людей, 47 з яких виявилися громадянами України. Їх звинуватили у створенні міжнародного наркосиндикату. Російські правоохоронці заявили, що в 2015 році наші співгромадяни створили інтернет-магазин «Хімпром», на якому було розміщено інформацію про наркотики й ціни на них. Співробітників злочинне угрупування вербувало в Україні через звичайну рекламу у ЗМІ.

 – Як ви знаходите жертв вербувальників?

– Через батьків. Це показало високу ефективність. Спрацьовує звичайна психологія. Людина, яка потрапляє в складну ситуацію, шукає, у кого спитати і заручитися підтримкою. В Росії засуджені українці досить швидко знаходять своїх співгромадян і намагаються триматися разом. Вони одразу дізнаються, хто за якою статтею сидить. Вони передають інформацію додому. Їхні батьки зв’язуються одне з одним і вже виходять на зв’язок із нами. У батьків є організація, без статусу юридичної особи. Є умовні координатори у кожній з областей. Батьки і самі засуджені виходять на зв’язок із цими координаторами. А координатори вже мають доступ до нашої спільної бази і вносять нову інформацію туди.

– В Україні до суду вдалося притягнути лише одну групу вербувальників?

– Вже дві. Одна ще у 2016 році. А інша нещодавно у Миколаєві.

– Ну, про другу ще достеменно нічого не відомо. А скільки постраждалих у першій справі?

– Близько сотні.

– У цього суду є якась перспектива? Він триває вже кілька років, усі втомилися.

– Ніякої перспективи немає. Більш того, вже всі ці вербувальники під домашнім арештом. Ніяких судових засідань там немає, крім подовження запобіжного заходу. Суд спеціально якось таким чином призначає засідання раз на два місяці, коли наближується дата подовження запобіжного заходу.

Джерело: Харківська правозахисна група