У пащу дракона. Чим для Києва небезпечне зближення з Китаєм

На сторінці президента України зібрані усі його інтерв’ю. Володимир Зеленський, як всі його попередники, із закордонною пресою спілкується значно частіше, ніж із вітчизняною. Серед співрозмовників українського лідера є й китайська державна  інформаційна агенція «Сіньхуа». Інтерв’ю датоване 1 жовтня 2020 року, останнє питання і відповідь в ньому такі:

• «Китайський народ незабаром святкуватиме День утворення КНР. Що б ви могли побажати китайському народу й Голові КНР Сі Цзіньпіну?
• 1 жовтня 1949 року на центральній площі міста Пекіна тодішній китайський лідер Мао Цзедун оголосив про утворення Китайської Народної Республіки та відкрив нову сторінку кількатисячолітньої книги історії Китаю. Сьогодні Китай – найбільший світовий експортер широкого спектру продукції, світовий лідер на ринку електронної комерції та онлайн-послуг, друга найбільша економіка світу за номінальним обсягом ВВП. Ми бачимо, як ваша країна продовжує оновлюватися, вдосконалюватись і розвиватися, досягаючи нових цілей, долаючи виклики сьогодення.Упевнений, що завдяки мудрому керівництву, далекоглядній політиці, налаштованості на перемогу китайський народ реалізує всі свої амбітні плани. Щиро вітаю Голову Китайської Народної Республіки пана Сі Цзіньпіна, а також весь китайський народ з національним святом. Бажаю дружньому Китаю нових успіхів та звершень. З Днем утворення Китайської Народної Республіки!»

Дивна, переповнена компліментами, лексика дає підстави припустити, що сам текст інтерв’ю писався в Пекіні, на Банковій його лише погодили. Втім це лише припущення. Разом з тим є й факти, які вказують на стрімке зближення Києва і Пекіна. Найбільш промовистий серед них – відкликання Україною підпису під заявою 40 країн про порушення прав людини у Китаї(йдеться про утиски уйгурів). Як повідомило Associated Press, КНР пригрозила Києву припинити поставки вакцини від COVID-19, і той відкликав свій підпис. У посольстві Китаю цю інформацію заперечують. Українська дипломатія довго зволікала з коментарями. Лише через тиждень після оприлюднення цієї інформації міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба виступив із заявою, яка нічого не прояснила по суті: «Ми перебуваємо в консультаціях з нашими західними партнерами і з Китайською Народною Республікою, і коли ці консультації будуть завершені, я буду радий надати вам офіційну позицію з цього приводу». Невиразність цього коментаря свідчить про те, що Київ намагався зіграти «втемну», але в сучасному світі таємниці живуть недовго.

1 липня в Китаї відзначали вагому для країни дату – 100-річчя правлячої Комуністичної партії (КПК). Як властиво представникам цієї ідеології, функціонери КПК напередодні ювілею увімкнули усю міць своєї м’якої сили. Східна Європа – важливий для КНР регіон, тому реалізується чимало інфраструктурних проєктів. І не тільки. В Угорщині недавно вибухнув скандал навколо будівництва філії Фуданського університету в Будапешті. Не залишається поза увагою й України. Українські депутати, які раніше не вирізнялися великими симпатіями до Піднебесною напередодні річниці тамтешньої Компартії раптом згадали про необхідність поглиблення співпраці з Китаєм. Так лідерка «Голосу» Кіра Рудик запостила (а потім видалила) у соцмережах пост про зустріч з послом Китаю, з яким вона обговорювала «судову реформу, захист прав інвесторів та деолігархізацію економіки». І це ще не найбільший вияв лояльності. До 100-річчя  КПК у посольстві КНР в Києві презентували книжку «Сі Цзінпін про державне управління в Китаї». Захід відвідали Юлія Тимошенко, кілька міністрів та голова парламентської фракції партії «Слуга народу» Давид Арахамія.

Втім не візитами єдиними. Знову ж таки, напередодні китайського ювілею уряд презентував Стратегію зовнішньополітичної діяльності на 2021-2024. Серед прогнозованих пунктів про співпрацю із Заходом у документі йдеться про Китай, який в переліку партнерів у документі випереджає Японію і взагалі має більшу пріоритетність, ніж решта азійських країн.

Китай є найбільшим торговим партнером України. 2020-го ми імпортували звідти товарів на понад$ 8 млрд., експортували – понад $7 млрд. Однак у нашій зовнішній торгівлі помітний відчутний дисбаланс. Ми закупаємо в КНР переважно товари з високою часткою доданої вартості (переважно продукція машинобудування), продаємо ж переважно сировину (руда, зерно, метал). Такий по суті колоніальний стан речей мав би задовольняти Пекін, але не Київ.

У той час як європейські країни намагається створювати власні азійські стратегії(зокрема й з метою зменшити економічну залежність від Китаю), Київ робить ставку на Китай. Що, безумовно, небезпечно. Китайські амбіції дедалі зростають і вже не обмежуються тільки торгівлею. Спроба зіграти у «нову багатовекторність» створить Києву більш проблем, аніє можливостей. Показовою була історія з «Мотор-Січчю». Втім це не  єдиний прецедент. У жовтні минулого року Держспецзв’язку(структура відповідальна зокрема за урядовий( зв’язок) підписала меморандум з китайської компанією  Huawey, що має скандальну репутацію і в кількох країнах підозрюється у шпигунстві. І це знову був той випадок, коли українським чиновникам довелось виправдовуватись, що їх, мовляв, не так зрозуміли.

«Євроатлантичний вибір – це не просто про інтеграцію до ЄС та НАТО, – говорить у своєму коментарі Promote Ukraine Артур Харитонов, координатор Українського центру вільного Гонконгу, – Це про набуття конкретної системи цінностей та ідеалів. Як для ЄС, так і для НАТО, а також їхніх регіональних союзників у світі, основоположною аксіомою є не факт членства у формальній структурі, – нею є віра у глобальну демократичну солідарність. Саме через цю непохитну вірю західний світ встав пліч-о-пліч з українцями під час Революції гідності, і пізніше – розділив з Україною шлях відсічі російському агресорові. В тому числі, ціною економічних бенефіцій.  Правда у тому, що нинішнім серцем недемократичної системи є не квола путінська Москва, ним є комуністичний, заможний та значно більш підступний Пекін.  Західна родина розуміє, що КНР – пряме продовження СРСР. Геноцид уйгурського народу у Східному Туркестані, гібридна окупація Гонконгу, злочини у Тибеті, агресія проти Тайваню, приховування істини про події в Ухані, шпигунські війни проти Заходу, глобальна економічна експансія з метою привласнення суверенітетів держав зі слабкими демократіями, – це лиш айсберг того, що приховує Китай під контролем Комуністичної партії. НАТО вже визнало КНР прямою загрозою. ЄС згортає економічну співпрацю з Китаєм, США, Британія Канада застосовують санкції до КПК, а Японія посилює оборону через “червону загрозу”. Натомість КНР погрожує знищити Литву та Австралію, викрадає громадян Швеції. По суті, нова “Холодна війна” вже триває. І будь-які спроби уряду України посилення присутності КНР у нашій державі – від масових інвестицій до інститутів Конфуція та надання безвізу – дають чіткий сигнал західним союзникам, що Київ обирає не євроатлантичний вимір, а “русско-китайский мир”. Наслідки такої вульгарної поведінки можуть бути чи не більш катастрофічними, ніж діяння Януковича у 2013 році. Особливо – для вступу України до ЄС та НАТО».

Степан Назаренко