23 квітня президент РФ Путін підписав указ про застосування заходів впливу (протидії) на недружні дії іноземних держав. Він постановив обмежити або при необхідності заборонити дію договорів про найм громадян Росії диппредставництвами та консульськими установами, представництвами державних органів і державних установ іноземних держав, що здійснюють недружні дії по відношенню до Росії. Глава держави доручив уряду «визначити перелік недружніх іноземних держав, щодо яких застосовуються заходи впливу (протидії)».
Незважаючи на поки ще відсутність офіційного списку країн, підконтрольний уряду РФ пропагандистський канал Росія 1 вже 28 квітня показав кадр з дев’ятьма «недружніми» державами: Україна, США, Литва, Латвія, Естонія, Грузія, Польща, Чехія і Великобританія.
Початковий перелік «ворогів» Російської Імперії складений і затверджений, але його ще не закінчено. Поповнюватися він буде в міру формування нових образ і сварок. А за ними діло не стане. Путінська Росія вкінець дістала своїми агресивними діями більшість світових країн.
Безумовно, зовсім невдовзі туди допишуть Болгарію, яка виявила сліди російських диверсантів на своїх військових складах. І Бразилію, яка відмовилася реєструвати «кращу вакцину в світі». Кандидатів хватає!
Політика Путіна привела до того, що Росія знаходиться сьогодні в ізоляції. У Росії практично не залишилося союзників. А в нинішньому світі виявитися країною без союзників – це серйозна помилка Кремля. Тому, як в дитинстві, «з тобою ніхто не дружить?! Не звертай на них уваги, вони дурні! Вони – вороги!»
Саме такими меседжами підконтрольних Кремлю ЗМІ влада готує власний народ до міжнародної ізоляції. «Росія – обложена фортеця в кільці ворогів, які не тільки намагаються агресивно і безапеляційно обмежувати її на міжнародній арені, а й використовують її внутрішньополітичні практики, агентів впливу – «п’яту колону» для розгойдування ситуації і просування своїх інтересів». Так можна підсумувати головні меседжі інформаційно-агітаційної машини путінської Росії сьогодення. У таких умовах майбутні вибори в Держдуму – вже не стільки рутинна внутрішньополітична процедура, скільки питання державної безпеки. А посиланнями безпеку держави можна виправдати будь-які нові доморощені антидемократичні стандарти.
У попередніх російських документах із зовнішньої політики зовнішня загроза ніколи не конкретизувалася у вигляді списку окремих країн, а вказувалася лише в широкому сенсі. Даний документ не змінює фактичну картину гібридної війни сьогоднішнього дня, але істотно змінить майбутню гібридну війну, в яку Росія втягує навколишні країни. Публікація даного списку – це елемент «великої політичної гри Кремля» в системі нових правил, які нав’язує Росія. У будь-якій політичній грі виграє лише той, хто грає за власними правилами. А Росія звикла грати виключно за своїми правилами, незважаючи на будь які інтереси свої сусідів та партнерів.
Цікаво, чи впораються з цією непростою ситуацією російські «патріоти», які живуть на територіях «недружніх» країн?! Напевно їм доведеться нелегко: термінова евакуація, необхідність визволити свої сім’ї, дітей та онуків з «недружнього полону», щоб перевезти їх на таку «скрепну і прекрасну Батьківщину». А ще й необхідні численні складні фінансово-юридичні операції. Швидко позбутися зарубіжних особняків, апартаментів і квартир – досить непросте завдання. Тим більше, що попереду ще закриття рахунків, ліквідація вкладів в банках «недружніх» країн і обов’язкова відмова від громадянства. Бо не можна сидіти на двох стільцях, один з яких ворожий!
Але цього не буде. Всі, хто зараз кричить про «ворогів Росії», залишаючись на території так званих «ворогів» так там і залишаться! Всі «шанувальники» Путіна віддадуть перевагу можливості милуватися своїм кумиром «з відстані». Як путінська Росія самоізолюється від міжнародного співтовариства, так і народ Росії намагаються самоізолюватися від Путіна. Навіть його оточення та ті, хто зараз кричить на його підтримку.
Росію дійсно знищує ворог. Але не зовнішній. Головним ворогом Росії був і залишається путінський режим. І це вже всім давно зрозуміло.
Юрій Федоренко, аналітик, експерт з питань суспільної комунікації
Опінія автора не завжди співпадає з думкою редакції