Технології vs права людини: що важливіше?

Держави використовують технології для інформування громадян про проблеми чи потреби, для консультацій стосовно ухвалення рішень та власне для процесу їхнього ухвалення. Проте іноді стикаються з ситуацією, в якій мають обирати, що важливіше: гарантувати безпеку держави – чи дотримання прав людини?

Інформаційні технології як важіль впливу у кризових ситуаціях

В Україні досі триває дискусія про те, що важливіше: гарантувати національну безпеку чи права людини на доступ до інформації? Адже в умовах російсько-української війни у 2017 році було ухвалене рішення про блокування низки російських сервісів та сайтів, а у 2020 році це рішення було продовжено. Частина суспільства адаптувалась до цього, розуміючи, що таким чином знижується рівень впливу пропаганди проросійських соціальних мереж та ресурсів, інша частина почала користуватись сервісами, які допомагають блокувати обмеження, але сама дискусія не завершилась.

Щороку цифрові технології дають все більше підґрунтя для таких обговорень, а використання цифрових технологій, наприклад, у КНР ще більше посилило ситуацію невизначеності. Адже так звана система соціальних кредитів у КНР має змогу повністю оцінювати дії людей та відповідно до заданих критеріїв обмежувати їхні дії. Великі дані державних установ, судові рішення і дані мобільних операторів – це лише невелика частина того, що використовується у цій країні для присвоєння особам індивідуальних балів. Так, якщо відбулось порушення порядку (паління в потязі, невчасне погашення боргу), то ця інформація може потрапити в чорний список на загальнодоступному вебсайті.

До прикладу, через несплату боргів чи невідповідну поведінку в літаках влада КНР у 2018 році на рік заборонила 169 пасажирам користуватись потягами чи літаками. Перевірити список “неблагонадійних громадян”, тобто осіб із низьким рівнем соціального кредиту, можна на вебсайті https://www.creditchina.gov.cn/.

У розділі “Персональний кредит” ви знайдете перелік незаконних зборів коштів у фінансовому секторі, серйозних порушень у фінансовій сфері, список осіб, яким заборонені польоти, чорний список щодо заборгованості з виплати заробітної плати для робітників-мігрантів. Крім того, список неблагонадійних осіб, що підлягають примусовому виконанню суддівських рішень, перелік незаконних чи неблагонадійних компаній, осіб, які вчинили серйозні порушення закону. Більше того, в КНР формується рейтинг міст із найкращим соціальним кредитом. Так, за період від 1 січня по 31 грудня 2019 року переможцем став Пекін з індексом 89,85 бали.

Технології та COVID-19

Скоріше за все, ви вже чули про український додаток “Дій вдома”, який допомагає контролювати дотримання обов’язкової самоізоляції на час карантину та комунікувати з людьми. Схожі додатки функціонують і в інших країнах.

І якщо ви думаєте, що технології в умовах пандемії лише допомагають людям отримати потрібні сервіси чи послуги, то приклад Китаю показує, наскільки це може бути небезпечно.

Спочатку там три найбільші телекомунікаційні компанії розіслали масові текстові повідомлення, пропонуючи надіслати клієнтам інформацію про поширення вірусу в містах, які вони відвідали (де вони пробули чотири години або довше) за останні 15 або 30 днів.

Проте міста пішли далі, і в Шанхаї та Шеньчжені висунули вимогу до мешканців – попередньо зареєструватись на послуги міського метро, адже лише особи, які підтверджують свої дані в мобільному додатку, зможуть сісти в потяг. Основна мета – це моніторинг громадян, хто міг контактувати з людьми із підозрою на зараження, а потім відстежувати контакти цих людей. Схожу систему пропонують і кінотеатри перед відвіданням фільмів.

Власне, деякі технологічні компанії використовують кольорові QR-коди (зелені, жовті та червоні). У випадку зеленого QR-коду особа може в’їжджати в місто, жовтий передбачає семиденну ізоляцію, а червоний – двотижневу. А в деяких населених пунктах потрібно навіть сповіщати про осіб, які купували протизастудні та противірусні препарати.

Тотальний контроль

Багато ініціатив із відстеження людей в КНР віддавали на розгляд місцевої влади. І хоча ситуація з поширенням COVID-19 змушує владу встановлювати певні обмеження для захисту всіх громадян, саме пандемія може стати тією підставою, завдяки якій системи реєстрації та аутентифікації ставатимуть обов’язковими, а у подальшому зібрані дані можуть використовувати проти самих громадян.

Так, у місті Ханчжоу планується запровадження онлайн-системи відстеження стану здоров’я на постійній основі з кількістю балів через використання мобільного застосунку. Відповідно бали базуватимуться на різних факторах, включаючи електронні медичні записи, результати медичних оглядів та вибір способу життя: приміром, скільки людина вживає алкогольних напоїв чи скільки годин спить. Тобто кількість викурених цигарок знизить ваш бал у системі, а постійні заняття спортом підвищать їх.

Але водночас постає питання: а як щодо людей, які мають хронічні хвороби? Яким чином такий Індекс персонального здоров’я впливатиме на їхнє життя і соціальні зв’язки? Чи не відбуватиметься маргіналізація окремих груп населення?

І хоча здоров’я є пріоритетом для держави, важливо пам’ятати, що технології спрямовані передовсім на полегшення життя людей, і використання технологій має відбуватися з дотриманням основних прав людини. Саме тому багато організацій на міжнародному та національному рівнях підписали заяву, в якій визначили, що права людини мають бути захищеними при використанні технологій електронного спостереження для боротьби з пандемією.

Чи стануть нові підходи до використання технологій “нормою”? Вочевидь, залежить від того, наскільки люди готові надавати свої персональні дані, а профільні організації захищати їхні права і виносити ці питання на порядок денний. Бо, перш за все, технології мають допомагати людям, а не шкодити їм!

Софія Сакалош, Регіональна координаторка у Вінницькій області. Програма «Електронне урядування задля підзвітності влади та участі громади» (EGAP), Фонд Східна Європа