Світ може зробити більше задля допомоги Україні

Десятиліттями світові лідери схиляли голови у воєнних меморіалів Європи та врочисто промовляли: “Ніколи знову”. Час довести, що це були не порожні слова. Росія розв’язала ненависницьку, загарбницьку війну в Європі. Історія згодом дасть оцінку тому, як кожен з нас протистояв злу в цей час. Я переконаний, що ми складемо цей іспит, але якою буде ціна?

Безперечно, у попередні десятиліття порівняння з Гітлером і нацизмом лунали надто часто і до певної міри знецінилися. Але нині Президент РФ продовжує бомбардувати наші міста та наших людей, вбивати цивільних. Це вторгнення, безсумнівно, повторює дії Гітлера та Сталіна. Київ та інші українські міста востаннє переживали таку брутальну військову агресію рано вранці 22 червня 1941 року, коли Гітлер розпочав вторгнення в Радянський Союз, операцію “Барбаросса”.

У своїх виступах до та під час вторгнення, Путін не стримував ненависті до українців та нашого права на існування у власній суверенній державі. Російських громадян і військових роками труять токсичною пропагандою, яка шельмує українців “неонацистами”, і ми остерігаємося, що повний масштаб жахів, які вони здатні вчинити, досі незвіданий.

За два дні після початку вторгнення, в одному з російських державних ЗМІ з’явилася стаття, яка передчасно проголошувала захоплення України Росією та відверто називала “спеціальну операцію” в Україні “вирішенням українського питання”. Статтю пізніше зняли, але в архівах Інтернету все зберігається.

Слова “вирішення українського питання” мають налякати всіх. Якщо не повторення історії, то що це?

Звісно, кожне зло поставало за власних особливих обставин. Але нині просто не можна не побачити варварську спробу перекроїти кордони брутальною силою, знищити національну ідентичність, позбавити народ права на самовизначення, і все це за повного небажання йти на жодні компроміси.

Поява Гітлера та його подальша агресія стали можливими через нездатність протистояти цьому злу у самих його витоків. Згодом крокодил пожирав умиротворювачів одного за одним. Довелося заплатити страшну ціну за зупинення його глобальних амбіцій. Ми не можемо допустити повторення помилок, які були допущені вісім десятиріч тому.

“Ніколи знову” означає, що потрібно діяти, поки не пізно. “Ніколи знову” означає, що потрібно зупиняти агресора, поки він не заподіяв ще більше смерті та руйнувань. “Ніколи знову” означає, що страх не повинен паралізувати наші дії.

Народ України та наші Збройні Сили віддані цим принципам. Вони доводять це власним героїзмом і стійкістю, небаченими з часів минулої світової війни. Україна переможе. Світло переможе темряву, як сказав Президент України Володимир Зеленський. Україна вже зірвала путінський бліцкриг, нанесла катастрофічні втрати загарбникам та не дала Росії втілити стратегічних цілей вторгнення. Ми стоїмо.

Але нам потрібно більше підтримки. Проти Росії треба ввести більше жорстких санкцій, аби позбавити її ресурсів для подальшого вторгнення; Україна має отримувати безперервний потік необхідної зброї; необхідно більше фінансової підтримки для допомоги нашим цивільним людям і відбудови нашої країни.

Ми справді бачимо та відчуваємо солідарність світу. Ми вдячні за неї. Ми бачимо, що світ захоплюється нашим народом, нашою армією, нашим Президентом, і це наповнює нас гордістю. Але для того, щоб зупинити Путіна, потрібні рішучі та негайні кроки. Нам потрібні бойові літаки. Нам потрібна ефективна протиповітряна та протиракетна оборона. Нам потрібен захист нашого неба, аби зупинити вбивство цивільних людей російськими літаками та ракетами.

На санкційному фронті ми вимагаємо відключення російського “Сбербанку” від системи SWIFT, вимагаємо, щоб країни припинили купувати російську нафту, яка нині заплямована українською кров’ю, вимагаємо заборонити російським кораблям заходити в світові порти, вимагаємо заморозити тверду валюту російських фінансових інституцій в США, Швейцарії, Японії, Великій Британії та ЄС.

Росія та Путін мають бути тотально ізольовані від світу. Російських послів і представників слід викинути з міжнародних організацій. Бойкоти та заборони культурних та спортивних заходів мають надалі розширюватися.

Деякі кроки вже здійснені. Як міністр закордонних справ України, я глибоко зворушений мільйонами людей, які вийшли на вулиці своїх столиць на знак протесту проти російського вторгнення та задля тиску на власні уряди, примушення їх до негайних дій.

Водночас для того, щоб зупинити Росію, ми можемо та маємо зробити значно більше. Часу на очікування чи сумніви немає. Час здати колективний тест на людяність. Слова “Ніколи знову” мають стати стимулом до мобілізації та закликом до дій, а не урочистою, але порожньою обіцянкою. Настав час довести, що 21 сторіччя відрізняється від 20-го.

Дмитро Кулеба, міністр закордонних справ для Washington Post