Сценарії «Української кризи»

Останнім часом існує багато апокаліптичних та примітивістичних текстів про те, як буде далі розвиватися ситуація в Україні. На жаль, більша їхня частина зводиться до переоповідання відомих, або часто вигаданих чи надуманих фактів.

Ми пропонуємо Вашій увазі аналіз ситуації, зроблений експертами Українського інституту майбутнього, в основі якого лежить, перш за все, мотивація ключових гравців нинішньої кризи — США, Великої Британії, Німеччини та Росії.

Логіка/мотивація РФ

1. «Імперський синдром» і бажання відновити імперію, виходячи з логіки повернення до домовленостей за результатами Другої світової війни.
2. Технологічне відставання від Китаю та США по всіх ключових напрямах розвитку економіки майбутнього на 5-6 років. Подолання цього відставання неможливе без залучення нових технологій. Виходячи з логіки Кремля, одним з найважливіших факторів отримання доступу до нових технологій є загострення ситуації і примушування до переговорів з РФ, а результатом цих самих переговорів, в тому числі буде пом’якшення санкцій і передача певних технологій.
3. Другим фактором для зняття санкцій є перетворення РФ на незамінного і багато в чому монопольного становища РФ в енергетичному і частково безпековому секторі для великої частини Євразії. Звідси і бажання контролювати не лише Казахстан, але, що не менш важливо, Узбекистан та Туркменістан (відразу після казахстанської операції в російсьуких ЗМІ дуже активно обговорювалися саме ці країни).
4. Людський ресурс: Росії, для майбутніх воєн і для розвитку власної економіки, виходячи з територій, не вистачає людей.
5. Бажання схилити Захід до домовленостей щодо “українського питання”, наприклад через імплементацію Мінських угод, щоб почати встановлювати свої “червоні лінії”, щонайменше на найближчий час, а також прийняти роль РФ, як рівноправного партнера Заходу в питаннях стратегічної стабільності та регіональної безпеки.

В той же час на сьогодні РФ не може включити зараз Україну у свій економічний контур, оскільки буде багато протестів і не вистачає ресурсів в самій Росії. Україна для РФ виступає зараз не як актив, а як нейтралізація загрози. Для цього їм потрібні: зміна вектору, зміна влади, домовленості із Заходом, щоб не розміщали наступальних озброєнь на території України.

Логіка/мотивація США

1. Мотивація США полягає у прагненні залишитися ядром системи всього Західного світу, по суті зберігши нинішній статус-кво. США прагне «заморозити» відносини з європейськими союзниками (і не лише союзниками) для звільнення ресурсів для Китаю.
2. Щодо регіональних амбіцій, то для США важливо завершити формування проксі-союзів, у тому числі «Тримор’я» з особливим статусом Польщі.
3. Для США немає критичної необхідності «нокаутувати» РФ як державу. Україна все ще залишається не лише полем для маневрів, але й полем для торгів.
4. Загострення стосунків з Німеччиною на фоні небажання Берліна грати в американський сценарій по відношенню до РФ, є доволі неочікуваним для США. По суті, це ще один фронт для США, до яких офіційний Вашингтон поки не готовий. І тут позиції України є другорядними.
5. Технократизація переговорів з Росією, досягнення домовленостей з незначних технічних питань замість того, щоб домовлятися про фундаментальні речі, які піднімають в переговорах росіяни. Тут питання України може виступати таким, по якому компроміс стане основним в переговорах.

Наразі США почали грати в гібридну інформаційну війну з РФ за принципом «casus belli»: що б не зробила РФ – це буде розцінюватися, як провокація. І це великий плюс для України, адже весь колективний Захід змушений буде реагувати на будь-які, навіть незначні дії РФ по відношенню до Києва. Із позитивів також слід виділити те, що обвалений, в тому числі і через провал в Афганістані, рейтинг Джозефа Байдена змушує його грати для внутрішньоамериканського споживача в гру «я зупинив третю світову війну». І від результату цієї гри буде залежати, в короткостроковій перспективі те, хто контролюватиме обидві палати американського парламенту.

Окремо слід зупинитися на тому, що нинішній конфлікт США пробує перетворити на економічну перемогу: висока ціна на газ і нафту допомагає економіці США вже зараз, але в середньостроковій перспективі, США спробує потіснити російську газову монополію завдяки енергоресурсам самих США та Катару.

Логіка/мотивація Великої Британії

1. Очолити антиросійський дискурс у Європі, ставши однією з найбільш жорстких до Росії країн Заходу. Це спосіб пошуку нової ролі Британії після Brexit відповідно до їхньої концепції “Глобальна Британія”.
2. Посилити свій вплив на країни Центрально-Східної та Північної Європи, користуючись можливістю демонструвати автономну та відмінну від решти країн Європи позицію, яка ближча до позицій країн Балтії та Польщі. Тут британці конкурують з американцями.
3. Користуючись кризою, демонструвати максимальну активність на цьому напрямку, поки всередині Британії вирують політичні скандали навколо прем’єр-міністра Бориса Джонсона, що навіть загрожують йому відставкою.

Логіка/мотивація Німеччини

1. Домовитися з Росією на прийнятних умовах, щоб уникнути ескалації в Україні і погіршення ситуації з безпекою в Європі.
2. Уникнути загрози запровадження масштабних санкцій, які вдарять по європейським банкам та інвесторам, а отже створять суттєві проблеми для німецкого та європейського бізнесу у час, коли Європа переживає постковідні соціально-економічні проблеми.
3. Не дозволяти США диктувати умови переговорів з Росією замість європейців, щоб питання безпеки саме ЄС не були предметом окремих переговорів США-РФ.

Вадим Денисенко, виконавчий директор УІМ, Ілія Куса, експерт з питань міжнародної політики УІМ,  Ігор Тишкевич, експерт програми «Міжнародна та внутрішня політика» УІМ, Ігор Попов, експерт з політичних питань УІМ