Росія у Чорномор’ї відкрито порушує міжнародне морське право

Центр глобалістики «Стратегія ХХІ» і експертна група, до якої долучались представники усіх чорноморських країн і Морської експертної платформи, протягом 2020 року моніторила безпекову ситуацію у Чорноморському регіоні. На основі даних узагальнили головні тенденці, нові виклики, загрози та ознаки погіршення безпекової ситуації у Чорномор’ї.

Економічна сфера

Фактична  блокада  Росією  Азовського  моря супроводжується постійними зупинками українських  та  іноземних  суден,  які  прямують  в українські  порти  на  Азові.  Це  завдає  збитків українським  портам  (в  першу  чергу  портам Маріуполь  і  Бердянськ).  Наприклад,  Маріупольський порт у 2019 році змушений перейти на чотириденний робочий тиждень, а це втрати від 15 до 50 тисяч доларів на добу. Водночас, «Керченський міст», побудований РФ з порушенням  норм  міжнародного  права  (Конвенції ООН з морського права 1982р.), перешкоджає економічному розвитку України шляхом обмеження розміру суден, які можуть потрапити в порти України на Азовському морі. Наслідками таких дій є: збитки українських та іноземних  судновласників;  погіршення  соціально-економічної ситуації в українському Приазов’ї, що негативно впливає на внутрішню ситуацію в цьому регіоні.

Безпека судноплавства

Серйозною проблемою залишається перешкоджання  з  боку  РФ  свободі  судноплавства  в Керченській  протоці  та  Азовському  морі.  Загроза  введення  «азовського  пакету  міжнародних санкцій» проти Росії за напад на українські кораблі в листопаді 2018 року зменшила тривалість затримки суден, що фіксувалось у січні-липні 2019 року, але в другій половині 2019 року,  в  умовах  відсутності  згаданих  санкцій, Росія  відновила  блокування  проходів  через Керченську протоку. У першій половині 2020 року  середня  тривалість  штучного  утримання суден зменшилась, що було обумовлено епідемією коронавірусу та бажанням РФ домогтися скасування західних санкцій.

З 1 липня 2020 року стартували вантажні залізничні  перевезення  по  Керченському  мосту,  в наслідок чого російською стороною розпочата практика тимчасового перекриття руху суден в Керченській протоці. Наприклад, 2 липня рух суден протокою був перекритий на 5 годин, що пов’язується  з  перекиданням  по  мосту  небезпечних військових вантажів в бік Криму.

Після  окупації  і  анексії  Криму  Росією,  кримські  порти  були  включені  до  міжнародних санкційних  списків,  а  заходи  до  них  торговельних суден заборонені.

 Територіальні води України  (12-мильна  зона),  що  прилягають  до Кримського  півострова,  отримали  статус  окупованої акваторії. Судновласники почали відмовлятися від рейсів до Криму, а країни – позбавляти такі судна своєї реєстрації. Втім,  деякі  судновласники,  щоб  запобігти фіксації  порушень  санкцій,  стали  виконувати рейси до Криму із вимкненими передавачами обов’язкової міжнародної системи ідентифікації суден (AIS) і фальшувати відомості про порти  призначення,  вказуючи  замість  кримських російські порти. У свою чергу, кримські порти припинили публікувати зведення про суднозаходи. Це створило в Чорному морі «сіру зону» з  букетом  порушень  морського  права:  заходи до заборонених портів, вимкнення AIS, фальшування  відомостей  про  порт  призначення, рейси зі сфальшованим прапором.

РФ  організувала  грабіжницьке  використання природних ресурсів окупованої 12-мильної зони Чорного  моря  та  морського  шельфу  довкола Криму, де незаконно видобуває природний газ, морський пісок та здійснює вилов морепродуктів. На захоплених морських газових платформах  встановлені  системи  контролю  морського простору та постійно перебувають озброєні російські  морські  піхотинці,  райони  довкола  них охороняються  кораблями  ЧФ  РФ  та  Берегової охорони  ФСБ  РФ,  що  створює  додаткові  військові загрози безпеці судноплавства.

Енергетична сфера

Чорноморський  регіон  є  переважно  енергозалежним.  У  2018  році  залежність  більшості країн регіону від імпорту газу становила понад  80%,  окрім  України  і  Румунії,  де  залежність  не  перевищувала  50%.  Більшість  країн регіону мають велику залежність від імпорту нафти.  Україна  і  Туреччина  імпортують  також вугілля.

Хоча Україна припинила закупівлі російського природного газу у 2015 році, вона продовжує залежати  від  російських  поставок  нафтопродуктів, скрапленого газу, вугілля. У 2015–2019 роках  частка  імпорту  нафтопродуктів  із  РФ коливалася від 17% до 41,3%. Сумарна частка поставок  нафтопродуктів  з  РФ  і  Білорусі, яка отримує російську нафту на пільгових умовах, сягає 75%. Забезпечення газом Молдови також на 100% залежить від Росії.

Діяльність  «Газпрому»  та  інших  російських енергетичних  компаній  у  регіоні  може  розглядатися  як  загроза.  Зокрема,  «Газпром»  перешкоджає конкуренції на ринках постачання газу  у  Болгарії,  що  підтвердила  Єврокомісія ще у 2015 році, він реалізує загальну стратегію зловживань на енергетичних ринках, здійснює територіальні  обмеження  і  проводить  недоброчесну цінову політику. В Україні поведінка російського монополіста тривалий час була подібною: шантаж через припинення газопостачання;  нав’язування  високих  цін  з  наступними політичними вимогами для їх зниження; саботаж  виконання  рішення  Стокгольмського  арбітражу; вимоги до «Нафтогазу» сплачувати за газ, який Росія постачала на окуповані нею ж українські території.

Російські енергетичні проекти є ще одним джерелом  безпекових  викликів.  Росія  намагається прив’язати споживачів своїх енергоресурсів до нав’язаних нею шляхів їх постачання. Запущений  у  січні  2020  року  газопровід  «Турецький потік» (перша гілка) ще більше прив’язує споживачів у Південно-Східній Європі, перш за все – Болгарію і Сербію, до постачань енергоресурсів з Росії, що посилює російський вплив на них.

Інформаційна сфера і кібер-загрози

Російська  активність  в  кібер-просторі  є  серйозним викликом для безпеки чорноморських держав.  Росія  використовує  його  для  розвідувальної діяльності, прихованого проникнення в кібер-мережі органів державного управління і  завдання  шкоди  об’єктам  критичної  інфраструктури. Серед російських груп у кібер-просторі  ідентифіковані:  «КіберБеркут»  (Sofacy/Fancy Bear/APT28) – атаки на сайти державних органів  і  громадських  організацій;  «СПРУТ» («Система протидії українському тероризму»), Snake, Uroboros – атаки на офіційні сайти міністерств, ЗМІ, фінансових установ, спецслужб і збройних  сил;  Black  Energy  –  атаки  на  енергетичні системи.

Не  менш  небезпечними  є  спуфінг-атаки (spoofing)  на  навігаційні  системи,  зокрема GPS-навігації, в Чорноморському регіоні. Спотворення сигналу може призвести до того, що система неправильно визначить місце розташування об’єкта, або корабель чи літак не зможе правильно визначити власне місце перебування чи втратити доступ до системи позиціонування.

Звіт  американської  організації  C4ADS доводить, що Росія використовує технології з дезорієнтації  системи  супутникової  навігації GPS, зокрема в окупованому Криму, що становить значну загрозу для GPS-систем цивільних користувачів. Було виявлено 9883 випадків російського втручання у роботу GNSS у 10 місцях, що вплинуло на роботу навігаційних систем 1311 цивільних суден.

Джерело: Центр глобалістики «Стратегія ХХІ»