Римський статут і Україна: чи потрібна нам ратифікація?

З точки  зору теорії права здається, що приєднання України до Римського статуту жодним чином не обмежує наш суверенітет. Тому що між міжнародним кримінальним правом та національним кримінальним правом пріоритет має останнє. Однак в реальності Міжнародний кримінальний суд (МКС) був створений ООН й фактично він є договірним. Причому, МКС може бути залучений лише тоді, коли національні судові чи правоохоронні органи не можуть, або не хочуть притягнути до відповідальності певних осіб. До компетенції МКС входять розгляд таких злочинів, як: геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини і агресії. Однак не все так просто і є важливі нюанси.

Прикрі деталі по країні-агресору

Злочини, в яких підозрюється РФ – це агресія та тероризм. На жаль, вони не можуть бути розслідуванні МКС. Справа у тому, що зміст поняття «агресія» був введений у Римський статут лише у липні 2018 року. А оскільки закон зворотної сили не має, то судом можуть розслідувати злочини, які були здійснені лише після вищевказаної дати. Що  стосується злочинів, які пов`язанні із тероризмом, то юрисдикція МКС взагалі не розповсюджується на них. Так як таке поняття  не міститься у Римському статуті.

Римський статут не вважає воєнним злочином знищення цивільного об’єкту без прямого умислу. Наприклад, кейс із збитим Боїнгом рейсу МН-17 на Донбасі, з точки зору Римського статуту не є воєнним злочином. Також, відповідно до нього особа звільняється від відповідальності, якщо вона не усвідомлювала незаконність наказів свого керівництва, або не знала, що вона брала участь у міждержавному воєнному конфлікті. Саме тому, сьогодні використовують термін «громадянська війна» замість «війна з РФ».

Також норми Римського статуту йдуть у розрізі із загальними нормами Кримінального кодексу України. Основний аргумент, який використовують прихильники ратифікації Римського статуту – це можливість притягнути до відповідальності сепаратистів у Криму та Донбасі. Однак, як відомо, Росія не ратифікувала Римський статут. Це означає, що МКС без згоди РФ не може вести розслідування на території РФ. І не може притягувати до відповідальності громадян РФ. Адже заочне засудження за статутом не передбачено, а РФ ніколи не видасть своїх громадян за рішенням суду. Тобто РФ може і буде ігнорувати рішення МКС.

 Перспективи для України

Слід розуміти, що Україна сама має можливість притягнути до відповідальності кожного, хто вчинив злочин за національним законодавством. Тому безперечно, якщо злочини, які відбулись в Україні, будуть розглядатись у МКС, це покаже неспроможність України вирішувати свої внутрішні проблеми й негативно вплине на імідж країни. Крім того, сумнівно, що Суд який за 17 років прийняв усього 3 вироки, найближчі роки змінить свою динаміку.

Наскільки ефективний суд? Звернемося до фактів. Більше шести років тривало кримінальне переслідування Судом президента Кенії Ухуру Кеньятті, якого обвинувачували в загибелі більше як 2500 осіб. За час розслідування його навіть переобрали на новий строк. І 2014 року всі обвинувачення були відкликані – через слабкість позиції прокурорів Суду.

Понад 10 років Суд переслідував президента Судану Омара аль-Башира за злочини в провінції Дарфур, де загиблих було понад 300 тисяч осіб. Увесь цей час аль-Башир їздив по світу і теж переобирався президентом. Однак МКС нічого не зробив для арешту суданського президента, і до рук Суду він так і не потрапив.

Резонансною була справа Суду і проти президента Кот-д’Івуара Лорана Гбагбо, якого звинувачували в злочинах проти людяності. 2011 року його навіть заарештували і передали Суду. Але 2019-го Суд, так і не розпочавши розглядати справу по суті, повністю виправдав Гбагбо – через слабку позицію прокурорів Суду.

2011 року МКС видав ордери на арешт лівійського лідера Муаммара Каддафі, його сина Саїфа аль-Іслама та керівника лівійської розвідки Абдулли аль-Сенуссі, обвинувативши їх у злочинах проти людяності. Саїф аль-Іслам і Абдулла Сенуссі затримані і, начебто, перебувають під вартою в Лівії, але МКС їх не передано.

2012 року МКС виправдав Метью Нгуджоло Чуі з Демократичної Республіки Конго, який обвинувачувався у вчиненні воєнних злочинів і злочинів проти людяності. Причина – слабкість обвинувачення.

До речі, ЗМІ звинувачують прокурорів в заангажованості та оприлюднені цілком таємної інформації про свідків, чим їх було піддано смертельній небезпеці. Дискредитує також МКС той факт, що половина суддів МКС сама судиться із своїм роботодавцем. Все задля підвищення їхньої заробітної плати, а це близько 200 тис. євро на кожного на рік.

Сьогодні рівень довіри до МКС найнижчий за всі роки. США, Індія, Китай та Ізраїль офіційно відмовились приєднатися до Римського статуту. Вищевказані держави вважають, що таке приєднання може зашкодити їхнім інтересам та суверенітету.

Тому наголошую, що  юрисдикція українського кримінального законодавства поширюється на воєнні злочини. І держава може самостійно переслідувати і притягати до відповідальності підозрюваних – громадян інших країн, спираючись на Женевські конвенції про захист жертв війни.

І нам реально притягнути до кримінальної відповідальності винних за такі наявні в Кримінальному кодексі України статті як: умисне вбивство, умисне тяжке тілесне ушкодження, диверсія, терористичний акт, насильство над населенням у районі воєнних дій та інші (звичайно ж, за наявності ознак відповідного злочину). Крім того, маємо пам’ятати, що положення низки міжнародних угод щодо воєнних дій, і насамперед Женевських конвенцій про захист жертв війни, є невід’ємною частиною законодавства України.

Тобто, ратифікація Римського статуту – це цілком політичне питання, оскільки Україна взяла на себе зобов’язання і вони є частиною Угоди про асоціацію з ЄС.

Олександр Таламанчук, адвокат