Пропаганда РФ: СOVID19 та парад до Дня Перемоги як привід переписати історію

«Міжнародний центр протидії російській пропаганді» продовжує для Promote Ukraine огляд меседжів та наративів російської пропаганди, які вона транслює як власному населенню, так і мешканцям інших країн світу. Зокрема, вчора Росія провела, раніше перенесений  через пандемію, військовий парад на честь Дня Перемоги. Цікаво те, що парад відбувся за тиждень до референдуму за конституційні зміни, які можуть дозволити чинному президенту Росії залишитися при владі до 2036 року.

Почнемо з параду до Дня Перемоги. Однією з резонансних подій в РФ було підписання Путіним  федерального закону щодо «перенесення дати закінчення Другої світової війни на 3 вересня». «Цим же документом в РФ було скасовано пам’ятну дату 2 вересня, яка відзначається в усьому світі. Попри всю абсурдність та сміховинність цього кроку, його символічний сенс очевидний – Росія вкотре намагається переписати історію світу, зокрема, Другої світової війни, підкреслити свій «особливий шлях» та пригорнути увагу до своєї «виняткової ролі» у перемозі», – розповідає Валентина Бикова, медіаекспертка, аналітикиня Міжнародного центру протидії російській пропаганді.

Водночас, інформаційний шум від підписання цього закону мав знівелювати незручний для Путіна інформаційний провал, коли він був змушений скасувати Парад перемоги, без оголошення нової дати проведення. В ювілейний рік (75 років з дня закінчення Другої світової), коли істерія «победобесія» нагніталась по всіх інформаційних каналах задовго до самих заходів, це стало дуже болючим рішенням. Адже на цей парад Путін запросив провідних лідерів з країн, які входили у антигітлерівську коаліцію.

Валентина Бикова аналізує: парад до 75-річчя Перемоги кремлівські ідеологи також намагались використати для того, щоб вкотре проголосити пропагандистський наратив щодо «єдності РФ та України». Йшлося про те, що цей парад міг відвідати Володимир Зеленський. Про готовність приїхати на парад у Москві також заявив співголова парламентської фракції ОПЗЖ Вадим Рабіновіч, який запропонував сформувати делегацію ВРУ для участі у цьому пропагандистському заході в РФ.

Таке показове єднання з країною-агресором, спостерігання за парадом російських військ, які анексували Крим та окупували частину Донбасу, стало б ще одним іміджевим ударом для України А також послабило б її позиції у переговорному процесі та створило б додаткові перепони для відновлення територіальної цілісності.

Скасування Путіним такого значущого іміджевого заходу, як парад Перемоги через пандемію нового коронавірусу також нівелювало спроби кремлівських пропагандистів довести, що РФ, нібито «єдина країна у світі, яка гідно зустріла епідемію COVID19 і навіть допомагає іншим, на відміну від США та ЄС, які виявилися не готовими до пандемії». Щоб замаскувати «втрату обличчя»,  в офіційних джерелах інформації РФ намагались «підстелити соломку» та видати вимушено дію як «милостиве погодження» Путіна на «ініціативу з народу».

Здоров`я росіян ніщо – пропаганда головне

Одразу після заяви Путіна про перенесення параду новою можливою датою його проведення було названо 24 червня – на річницю першого післявоєнного параду 1945 року. З відповідною «ініціативою з низів» виступив генерал-майор РФ Сергій Липовий.

Дійсно вчора у Москві відбувся військовий парад, присвячений Дню Перемоги, відкладений у травні через пандемію (він відбувся незважаючи на попередження Всесвітньої організації здоров`я).

Багато іноземних лідерів вирішили проігнорувати запрошення Москви. Президенти Франції, Чехії, Хорватії та Китаю раніше заявляли, що планують взяти участь в параді 9 травня, але після його перенесення на 24 червня скасували свої наміри приїхати в Москву. І це не дивно, адже у Росії щодня фіксують 8 тисяч нових випадків коронавірусу. Незважаючи на загрозу, у Москві та інших містах Росії з нагоди свята Перемоги марширували плечем до плеча тисячі солдатів. Крім того, на найбільший парад на Червоній площі за участю танків і ракетної техніки зібралися сотні тисяч глядачів.

Отже, на парад до Москви прибули лише президенти Білорусі, Казахстану, Киргизстану, Молдови, Сербії, Таджикистану, Узбекистану. Президент Киргизстану Сооронбай Жеенбеков не був присутній на заходах, оскільки після прибуття до Москви у двох членів киргизької делегації виявили коронавірус.

Цікаво те, що парад відбувся за тиждень до референдуму за конституційні зміни, які можуть дозволити чинному президенту Росії залишитися при владі до 2036 року. Парад мав підвищити патріотичність населення РФ, адже путінську еру характеризує тенденція інтеграції перемоги у Великій Вітчизняній Війні у легенди та міфи про Росію, що стає їхньою частиною.

 Болючі вдари

Ще однією болючою темою для російської пропаганди було блокування Україною в ООН маніпулятивної резолюції РФ щодо послаблення санкцій у зв’язку з економічною кризою на тлі коронавірусу. Чутливість цього удару для Росії була настільки великою, що коментар на сайті постійного представництва РФ при ООН переходить межі навіть не дипломатії, а звичайної чемності. Текст під заголовком «З перемогою, панове!», перенасичений емоційно забарвленою лексикою, оцінювальними судженнями та пропагандистською риторикою, є класичним зразком маніпуляції, і аж ніяк не відповідає стандартам міжнародних відносин. Зокрема, дії України з блокування резолюції РФ оцінюються як «палки в колеса», «блюзнірство», «заяложені штампи та фейки про Росію».

Болючу поразку російської дипломатії також прокоментували у Держдумі, назвавши це «неконструктивним та антигуманним підходом». Реакція на подію пролунала і з території анексованого Росією Криму, де представник окупаційної адміністрації – заступник голови так званої «Громадської палати регіону» Олександр Форманчук в інтерв’ю «РИА Новости» заявив про «твердолобий український націоналізм, який не вписується в логіку» та «дрімучий анахронізм» рішення.

Істерика російських пропагандистів з приводу блокування резолюції є ще одним доказом того, що тема скасування санкцій є однією з нагальних на порядку денному сучасної РФ.

Черговий нездоровий ажіотаж серед російських можновладців та пропагандистів також викликала заява українського МЗС  щодо проведення онлайн-марафону «Місяць української дипломатії». Він передбачає роботу з виправлення статей про Україну в «Вікіпедії» декількома мовами, боротьбу з дезінформацією шляхом заповнення прогалин на теми російської агресії, інтеграції України до Євросоюзу і НАТО, відносин з іншими країнами, діяльності міжнародних організацій тощо. Наразі робота вже розпочалася у співпраці з ГО «Вікімедіа Україна» мовами тих країн, де присутні українські представництва.

Звісно, цей крок не міг залишитись непоміченим робітниками ідеологічного фронту РФ.  З реакцією не забарились –  член комітету Держдуми з міжнародних справ Сергій Желєзняк почав з погроз, наголошуючи, що це, нібито, «підірве репутацію інтернет-ресурсу». Він також скористався типовим методом пропагандистів – віддзеркаленням, звинувативши Україну у переписуванні історії, тобто тому, чим давно та масштабно займається сама РФ.

«Ці чергові спроби переписати історію власної країни, а також підправити під свої політичні інтереси світову історію – дуже небезпечна гра. Подібна акція є, безумовно, політичним замовленням, скерованим, перш за все, на свідомість покоління, що підростає», – відзначив Желєзняк.

Ще одним штрихом у загальній пропагандистській картині  є намагання РФ продемонструвати готовність надати допомогу «бідолашній та безпорадній Україні» від «сильної та могутньої Росії», головною метою якої є офіційне проникнення на територію України.

РФ вкотре намагається покращити свій імідж в Україні та світі, намагаючись зобразити себе «рятівником», а не підступним агресором, щоб використати цей аргумент для зняття або пом’якшення санкцій, демонструючи «покращення добросусідських відносин» з жертвою своєї агресії.

Водночас, цей крок підкріплює пропагандистський меседж РФ про Україну, як  «failed state», «державу 404», яка не може дати собі раду без допомоги північного сусіда. Хто саме був би у складі російської «гуманітарної місії», якби влада України дала на неї згоду, можна побачити на прикладі Італії. На тлі того, що 80% російського вантажу виявилося там непотрібним, до країни НАТО, якою є Італія, на законних підставах потрапили військові та розвідники РФ (у тому числі, високопосадовці), а також російські пропагандисти – бійці інформаційного фронту.

Резюме

РФ не припиняє і ніколи не припинить спроб підкорити Україну: політично, економічно, культурно, інформаційно. Намагання переписати історію, зокрема, Другої світової війни, залишається одним з улюблених інструментів російської пропаганди. Водночас, Росія масштабує вдалий досвід проведення гучних PR-акцій з надання «гуманітарної допомоги» населенню інших країн, нехтуючи неготовністю власної системи охорони здоров’я адекватно реагувати на спалах нового коронавірусу.

Власні проблеми, які посилились через пандемію СOVID19 та погіршення економічної ситуації, спонукають російських пропагандистів використовувати будь-який інформаційний привід для покращення іміджу РФ, та особисто Путіна, з метою зняття або хоча б послаблення санкцій. Важливу роль у цьому процесі відіграє Україна, як країна-жертва агресора, яка стала причиною накладення цих санкцій. Тому дуже важливим є готовність України на всіх рівнях боронити не лише власні території, але й власний інформаційний простір, давати відсіч зазіханням російських пропагандистів та формувати власну політику як для внутрішньої, так і для світової спільноти.

Наталя Толуб