Пандемічна економіка України

12 березня в Україні був введений карантин, який то посилювали, то послаблювали. З 22 травня українці більш-менш постійно працюють та живуть в умовах послабленого карантину, але не в умовах послабленості сили самої пандемії. Нами ще досі не пройдено пік захворюваності, і щодня реєструється зростаюча кількість нових хворих.

І остання пандемія коронавірусу, і попередні пандемії грипу, починаючи від сумнозвісної пандемії 1918 року, стаються в декілька хвиль. Технічно перша, друга хвиля та повторні піки протягом періоду пандемії відрізняються, але проблема залишається: хвороба повертається, інколи з новою силою. На питання «як запобігти наступним хвилям зараження» дає відповідь епідеміологічне моделювання, яке розглядає соціальну поведінку, політику охорони здоров’я, появу групового імунітету тощо. На питання «які саме економічні наслідки пандемії і як саме переживає національне бізнес-середовище» узагальнено спробуємо дати в цьому матеріалі.

У відносних цифрах вплив пандемії коронавірусу на економіку України не виглядає аж надто серйозним. Другий квартал 2020 року ми закінчили з обвалом лише в 11% ВВП за даними інфляційного звіту НБУ. При цьому, на думку більшості економічних експертів, ВВП України у річному підсумку 2020 через пандемію скоротиться на 6-7%. І це оптимістичний сценарій (песимістичний – 11%), до якого рухається економіка завдяки вчасному зняттю карантинних обмежень.

Для порівняння, міцна господарська економіка Німеччини «впала» майже так само, США «впали» на 32%, Іспанія – на 18,5%, Франція – на 15%. 6-7% прогнозованого падіння ВВП від НБУ, звісно, дещо відрізняються від 8,2% падіння у прогнозах МВФ для України.

Традиційно, як у докризові часи, так і зараз двигуном національної економіки здебільшого є експорт і зовнішні вливання, а не внутрішнє споживання. В українській економіці дуже слабо розвинені галузі, орієнтовані на виробництво споживчих товарів для внутрішнього ринку. Тут варто зазначити, що найбільших збитків зазнали сектор послуг (готельно-ресторанний бізнес, фітнес-центри), галузь транспортних перевезень, зокрема авіаперевезення, будівництво, роздрібна торгівля та промисловість, найменше – аграрний сектор та металургія. Як не дивно, наша сировинноорієнтована економіка вчергове врятувала нас від більш глибинної кризи. Зовнішні чинники й цього разу посприяли економіці. Падіння цін на сировину на світових ринках було значним, але різниця в цінах на метал та зерно, які ми експортуємо, та на газ і нафтопродукти, які ми імпортуємо, виявилося на нашу користь. Опосередковано допомогла не впасти глибше й замкненість української економіки: наша промисловість не так сильно постраждала від руйнування світових логістичних ланцюжків (як приклад – дефіцит поставок вузлів чи складових із Китаю на європейські підприємства).

Додає незначного, але все ж таки оптимізму торгове сальдо (баланс імпорту та експорту): у 2 кварталі в нас жирний плюс (профіцит у майже 5 млрд доларів). На щастя, рекорди, а не антирекорди, ставить експорт зернових – 56,7 млн тонн/рік станом на 30.06.2020 та експорт соняшникової олії. Імпорт упав у сегменті транспортних засобів, великої побутової техніки, промислового обладнання, обладнання для «зеленої» енергетики, деяких промислових товарів. Причина такого падіння – просідання попиту як із боку бізнесу, так і з боку споживачів. На думку експертів, українська кризова модель дуже вже нагадує модель Великої депресії у США в 30-х роках: водночас і дефляція (падіння цін), і зниження рівня зарплат, і неіндексація пенсій, і зниження рівня заощаджень населення.

Економіст, експерт Інституту Growford Олексій Кущ наголошує: «1 місяць жорсткого карантину обійшовся країні у 2% ВВП чи до 100 млрд грн у грошовому еквіваленті ВВП. Послаблення карантину не сприяло повному відновленню ВВП, бо було «замулювання» економіки – тупцювання на місці. Іншими словами, через масове збанкрутіння підприємців, падіння цін на сировинних ринках тощо наша економіка не має резервних механізмів зрушити саму себе з місця».

Кількість відкритих вакансій, за даними сайту Work.ua, у пікові квітень-травень карантину зменшилася до 31 тис./26 тис. із 65 тис./61 тис. у квітні-травні 2019 відповідно. Це більше, ніж удвічі. Окрім впливу на легальний ринок праці, пандемія вдарила і по тіньовій зайнятості. Багато хто вимушений був сидіти вдома власним коштом, а деякі взагалі втратили роботу. Рівень безробіття, за прогнозами НБУ, цього року зросте з 8% до 10% (реальні показники з урахуванням прихованого безробіття – 15-17% працездатного населення в піку 8,2% у 2019 році). Зниження цін, відсутність дешевого фінансування та нечіткі горизонти прогнозування в кризу демотивують бізнес нарощувати виробництво, відкривати нові майданчики та створювати нові робочі місця. Найбільш постраждали від епідемії COVID-19 в Україні працівники сфери послуг. Невизначеність щодо подальших перспектив трудової діяльності обмежувала активність працівників щодо пошуку нового місця роботи.

Окрім макроекономічних оцінок ринку праці, цікавими є оцінки впливу коронавірусу на такі елементи бізнесу, як актуальна бізнес-культура та бізнес-середовище. Так, на думку провідного експерта ринку праці, засновника рекрутингової агенції «Борщ – Рекрутинг Майбутнього» Сергія Марченка, «якщо відкинути економічні показники, про які вже написано дуже багато, найбільше пандемія вплинула на бізнес-культуру. Ще якихось 10 років тому навіть малий бізнес складно було уявити без костюма, краватки, шкіряного портфеля. Останніми роками ми вже звикли до того, що СЕО найбільших компаній країни дають інтерв’ю у футболках і джинсах. Пандемія і масова віддалена робота призвели до того, що тепер ці СЕО не просто ведуть перемовини у футболках, а ведуть перемовини у футболках зі своїх кухонь, диванів, балконів. І, якщо раніше неправильний колір краватки вважався катастрофою і порушенням етикету, тепер нікого не хвилюють коти, діти чи родичі у кадрі. Виявилося, що бізнес-лідери не якісь там інопланетяни, а звичайні люди. Також виявилося, що цілком можливо розділити серйозність намірів бізнесмена і те, в чому він одягнений та де в нього офіс. Бізнес став менш пафосним та більш справжнім. Усі зайві атрибути статусності знецінені. Натомість значення має, хто ти є і який ти даєш результат».

На думку економіста, експерта Інституту Growford Олексія Куща основний удар припав на сектор послуг – критичний сектор економіки в Україні, на який припадає 60% у структурі ВВП. Найменше в Україні постраждали флагманські експортоорієнтовані галузі – аграрна (за винятком дрібних фермерів, які страждали від звуження ринку збуту своєї продукції) та чорна металургія, де ціни на метал зберігаються на відносно високому рівні. В Україні константа експортних надходжень, яка не залежить від карантинних обмежень, і є тим чи не єдиним ресурсом, що витягує національну економіку та зберігає макроекономічну стабільність. Негативним наслідком впливу пандемії експерт вважає специфічний стан справ із тіньовою економікою, яка за різними оцінками становить у нас від 40% до 60%. Якщо в попередні кризи, саме завдяки тіньовому грошовому буферу вдавалося легко долати кризові наслідки, то в цю кризу державні рішення почали напряму впливати на тіньовий сектор, намагаючись контролювати його. Удар карантину по тіньовій економіці цього разу був у рази сильнішим, ніж вплив на офіційну економіку.

«Найкращою версією кризової політики уряду могла б стати, але не стала, антициклічна економічна політика та антициклічна політика зайнятості: бізнес скорочує інвестиції та робочі місця – держава, навпаки, їх створює. Але порятунок економіки обмежили інвестиціями у «Велике дорожнє будівництво». І хоча це важливий елемент, але ніяк не ключовий на цьому етапі подолання кризи в глобальному контексті», – заявив експерт Олексій Кущ.

Як не крути, Україні взагалі був виділений найменший пакет допомоги на рівні з допомогою Албанії. При цьому, з 66 млрд грн антикоронавірусного фонду 35 млрд грн витратили на «дороги». Ще 2,5 млрд віддали поліції. На боротьбу з безробіттям залишили всього 7 млрд грн, а на медицину, тобто за прямим цільовим призначенням, спрямували 16 млрд грн (1/4 частину). Тож вельми незначні кошти пішли на реанімування економіки, зокрема на компенсування дефіциту населення та бізнесу.

«Наразі в Україні ми маємо одну з найбільш жорстких карантинних моделей та одну з найслабших компенсаторних моделей для відновлення втрат бізнесу», – резюмує Олексій.

Реальне економічне зростання багатьом країнам прогнозують на 2021 рік, однак найімовірніше це стане лише відновленням того втраченого потенціалу, який держави мали до пандемії. Стримані прогнози схиляють нас до того, щоб готуватися до затяжної кризи й не плекати марних надій на швидке відновлення. ВВП України навряд чи зростатиме швидше за світову економіку, особливо з урахуванням нашої залежності поки що від зовнішніх ринків.

Наші базові галузі (металургія, агросектор, енергетика, будівництво), хоч і перебувають у негативній зоні за результатами I кварталу 2020 (порівняно з I кварталом 2019), швидше за все, справлять позитивний ефект на економічну динаміку, оскільки пом’якшать падіння ВВП. В інших секторах, зокрема легкій та хімічній промисловості, транспортному комплексі тощо, очікується набагато глибше падіння.

Багато країн уже зараз готують власні стимулювальні та амортизаційні пакети заходів у розмірі 20-25% ВВП (10-15% – у країнах другого ешелону). Україна ж сформувала резервний фонд у розмірі 60 млрд грн – це приблизно 1,5% ВВП, і цього замало. Варто економічним експертам частіше нагадувати уряду та НБУ про розробку нових синергетичних моделей дій в умовах кризи.