EN
FR
DEПід час розмірковувань про українську культуру, багато чого одразу спадає на думку: неймовірні собори, прекрасні традиційні костюми, народна музика та інше. Розмаїта традиційна культура – це велика частина української національної ідентичності, якою народ дуже пишається. Однак один факт часто залишається непоміченим: культура – не статична, вона постійно розвивається.
Молоде покоління – це майбутнє країни зі своїми унікальними характеристиками та менталітетом, які не можна порівняти з будь-якою іншою молоддю в Європі. Молоді українці проживають значну частину свого життя в умовах політичної нестабільності та війни, прагнучи відірватися від радянського та російського впливу й рухатися до європейського майбутнього, при цьому намагаючись мати нормальне життя. Сьогодні слід, який залишає на культурі молодого покоління політична ситуація, проявляється по-різному. Однак існує чудовий рух, якому вдалося поширитися серед української молоді та стати міжнародним явищем (багато хто вважає його візитною карткою для молодих європейців), – альтернативна клубна українська культура.
Молоді українці проживають значну частину свого життя в умовах політичної нестабільності та війни, прагнучи відірватися від радянського та російського впливу й рухатися до європейського майбутнього, при цьому намагаючись мати нормальне життя.
Спочатку може здатися банальним, що щось на зразок техно-вечірок або так званих «рейвів» має важливе культурне значення. Уся молодь полюбляє вечірки, чи не так?
Однак цей новий рух має набагато більше значення; він насичений політичним контекстом більше, ніж це може здатися. Завдяки своїй автентичності та новизні він має можливість об’єднувати молодих людей з усієї Європи та викликати інтерес усього світу за межами України до української молоді.
Щоб повністю зрозуміти це явище, треба дізнатися про його походження. Під час протестів на Майдані та Революції Гідності молоде покоління в Києві стикалося з особливо важкими викликами. Молодь, у якої попереду ціле життя і яка бачила своє майбутнє у Євросоюзі, раптом опинилася в новій реальності. Після анексії Криму та початку війни на Донбасі у великої кількості молодих людей України почало розвиватися сильне почуття національної ідентичності та гордості, завдяки чому українська молодь зближувалася. Люди були практично змушені справлятися з цими викликами, тож молоде покоління хотіло лише одного: насолоджуватися нормальним життям та уникнути цих негараздів.
Однак Революція Гідності суттєво змінила повсякденне життя столиці України. Культурний рух майже затих, і постійно зростала потреба у вечірках та розвагах. Економічна структура нічного життя також зазнала змін. Коли економічне зростання в 2014 році впало на 6,8%, а гривня втратила дві третини своєї вартості, нічне життя стало фінансово недоступним для багатьох. Складнощі виникли і в місцевих ді-джеїв: клубів було недостатньо, а технічне обладнання залишало бажати кращого. Крім того, витрати ді-джея на музику не були пропорційні його гонорарам. Цей статус-кво спричинив нову хвилю на місцевій арені. Політична ситуація та заворушення в країні справили об’єднавчий ефект на організаторів, промоутерів, музикантів та працівників культури.
Виявлення та просування українських митців свідчить про те, що потенціал можна знайти і в межах власної країни, не залучаючи іноземних талантів. Це має вирішальне значення для розвитку гордості за власне національне походження та формування міцного почуття приналежності у молодого покоління.
Наприклад, серія заходів під назвою «Схема» є символом нової київської техно-сцени. Ці вечірки привертають значну увагу міжнародних ЗМІ, і з самого початку проведення організатори співпрацюють з архітекторами, дизайнерами та мистецтвознавцями, надаючи їм комунікаційну платформу. «Схема» була заснована незабаром після Майдану Славою Лепшеєвим через занепад культурного життя. Це певним чином заповнило вакуум і задовольнило потребу молоді у вечірках. Внаслідок економічної кризи та інфляції місцеві промоутери не могли дозволити собі запрошувати іноземних артистів, і в підсумку таланти проявили українських продюсери та ді-джеї. На сьогодні «Схема» в основному працює з місцевими митцями. З одного боку, це дозволяє підтримувати локальну сцену та заощаджувати фінансові ресурси, які, з іншого боку, можуть перетікати в супутні сфери, такі як, наприклад, візуалізація. Виявлення та просування українських митців свідчить про те, що потенціал можна знайти і в межах власної країни, не залучаючи іноземних талантів. Це має вирішальне значення для розвитку гордості за власне національне походження та формування міцного почуття приналежності у молодого покоління. Стандарти якості переосмислюються: «зроблено в Україні» стає дедалі крутішим.
Локаціями для проведення заходів ставали віддалені міські простори, занедбані фабрики, скейт-парки, гаражі, мости чи старі павільйони кінотеатрів. Через відсутність фінансів організатори вдавалися до творчості та використовували ці незвичайні локації, готуючи все самостійно. Хоча на першому заході було лише близько 100 відвідувачів, а місцеві органи влади постійно погрожували закрити наступні події, зараз організатори нараховують на своїх івентах до 2000 відвідувачів. «Схема» вже проходить не лише в українській столиці, а і в європейських містах та навіть у найкращих клубних центрах світу: Бергайні та Берліні.
Приклад «Схеми» наочно демонструє, як молоде українське покоління бере усе у власні руки в часи економічної кризи та культурної стагнації, робить надзвичайні речі, не маючи великої кількості необхідних ресурсів. «Схема» – це не просто рейв-вечірка, це впливовий лідер і якісний бренд на світовій сцені електронної музики.
Ще одна родзинка київської техно-сцени – клубний і культурний простір «Closer». Він розташований на околиці Подолу у промисловій зоні міста, що оточена лісом недалеко від Дніпра. Приміщення «Closer» було закинутою фабрикою в дуже поганому, абсолютно непридатному стані. Через це орендна плата була надзвичайно низькою, тож «Closer» був заснований компанією друзів приблизно в той же час, у листопаді 2013 року під час революції. Дещо усамітнена локація є плюсом: зовні у «Closer» є танцювальна тераса та цілий двір, що нагадує «казковий ліс». Це ідеальне місце для втечі від повсякденного життя і безпечний простір для обміну думками та пошуку натхнення.
Намагаючись зрозуміти українську молодь, треба спочатку усвідомити, що для неї важливо. Цей культурний рух виник із бажання відірватися від реальності й добре провести час, який згодом перетворився на політичне твердження про нове, сильне покоління, яке робить усе інакше.
Окрім вечірок у вихідні, у «Closer» проходять джазові концерти, навчальні лекції з музики, виставки та дискусії, тут є музичний магазин та крамниця з одягом українських дизайнерів, галерея, чайний сад, радіостанція, студія тату та вегетаріанський ресторан. Влітку у «Closer» проходять два великих фестивалі – Strichka та Brave! Factory, що є найбільшими українськими фестивалями такого роду. «Closer» – це більше, ніж клуб, це екосистема, де люди можуть знайомитися, учитися, святкувати та відпочивати. На початку 2020 року The Guardian визнав цей клуб найкращим у Східній Європі, і таким він став завдяки співпраці творчих прогресивних українців.
Ці два приклади були лише початком цілої культурної хвилі, яка прокотилася усією країною і стала еквівалентом Zeitgeist молодих поколінь. Це відображення молодого українського покоління: динамічне, відкрите, прогресивне, із поглядом у Європу і гордістю за власне національне походження.
Наприкінці 2017 року на мистецькому форумі «Київська бієнале» порушили питання сучасних викликів та ознаки дестабілізації в Україні та ЄС із девізом «Київ міжнародний». Основний фокус був спрямований на модерністські концепції створення соціальних альтернатив для сприяння соціальних змін. Частиною бієнале була виставка під назвою «Dance, Dance, Dance», яка критично дослідила нову рейв-культуру Києва з часів Євромайдану. Куратор виставки Сергій Клімко назвав це культурне явище візитною карткою міста для молоді, оскільки воно стало добре відомим у Європі і його називають «новим Берліном» на основі процвітаючої техно-сцени дев’яностих років із власними унікальними особливостями.
Завдяки широкій увазі ЗМІ та багатьох міжнародних видань, це культурне явище стало надзвичайно популярним. Сьогодні тисячі молодих людей з усієї Європи їдуть до України, щоб відчути це. Взаємодіючи з молодими українцями, вони отримують уявлення про те, якою насправді є Україна, і це уявлення, звісно, краще, ніж інформація у міжнародних новинах, публікаціях в інтернеті чи у виступах політичних діячів. Вони бачать покоління, яке тримається разом, підтримує одне одного, цінує свою свободу понад усе і є високоосвіченим та доброзичливим.
Намагаючись зрозуміти українську молодь, треба спочатку усвідомити, що для неї важливо. Цей культурний рух виник із бажання відірватися від реальності й добре провести час, який згодом перетворився на політичне твердження про нове, сильне покоління, яке робить усе інакше.
Майбутнє України схоже на її молоде покоління: прогресивне, освічене та сповнене величезного потенціалу, що принесе користь Європейському Союзу.
Юна Зіммер – аспірант культурологічних наук, університет Люнебурга;
Ріка Зіммер – комунікації та медіа, Роттердамський Університет Еразма.
