Небезпечний сценарій Кремля, або легалізація терористичних угрупувань

Відновлення «Мінського формату» свідчить про певні зрушення у вирішенні конфлікту, але Росія нав’язує Україні свою позицію, яка не вигідна ані країні, ані Європі. Який прогноз наслідків надання окремим районам Донецької та Луганської областей «особливого статусу»? А також проведення на цих територіях місцевих виборів для України, Європи та Росії? «Promote Ukraine» дізнався думку експертів.

Олександр Кондратенко, політтехнолог, спеціаліст з управління репутацією

Головна небезпека надання особливого статусу Донбасу полягає в тому, що він буде на постійній основі закріплений у Конституції. А це веде до початку федералізації країни, що, в свою чергу, запустить механізм руйнування України як цілісної держави.

У разі, якщо президент погодиться на надання, окупованим українським територіям Донецької і Луганської областей, особливого статусу на постійній основі, то прийняттям цієї норми буде легалізований особливий статус ЛНР і ДНР в складі України. Це створить загрозу закріпленої в Конституції територіальної цілісності і унітарності країни. Як наслідок, протягом найближчих місяців, це викличе певні рухи і в Західній частині України.

Не варто забувати, що будь-які «миротворчі» ініціативи Кремля не що інше, як грамотно побудовані стратегічні орієнтири. І якщо ОРДЛО все ж отримають автономний статус, можна буде забути про рух України в ЄС і НАТО. Легітимізація псевдо «республік», подвійне громадянство, закон про мову і багато-багато іншого – це ланки одного ланцюга сценарію Кремля.

Легалізувавши російські окупаційні адміністрації, Україна одержить не контроль, а лише те, що під прикриттям процесу політичного врегулювання ще більш посиляться партії колаборантів неформальними каналами комунікації.

Що стосується наших західних партнерів, то президент Франції відверто не приховує своєї проросійської риторики, а Німеччина, в свою чергу, готова налагоджувати економічне співробітництво з Росією. З приходом нових реформаторів до влади в Україні, суб’єктність держави на міжнародній арені все більше слабшає. Стало набагато простіше тиснути на керівництво України йти на поступки, ніж впливати на Росію більш складними методами.

Віктор Філатов, аналітик ГО «Правозахисна група «СІЧ»

Відновлення «Мінського формату» свідчить про певні зрушення у вирішенні конфлікту, але Росія нав’язує нам свою позицію, яка не вигідна ані Україні, ані Європі. Мова йде про надання безстрокового особливого статусу окремим районам Донецької та Луганської області. Це означає не тільки амністію для бойовиків та ідеологів самопроголошених республік, а й доволі значну владну автономію, яка по суті є загрозою територіальній цілісності держави.

На сьогодні дію відповідного Закону України подовжено на 2020 рік. Якщо дійсно буде прийнято політичне рішення про надання особливого статусу, це матиме суттєві наслідки. Зокрема, заморожування конфлікту, що не вигідно Україні. Держава зацікавлена у повному врегулюванні конфлікту та подальшому сталому розвитку, а будь-який заморожений конфлікт може в будь-який час спалахнути з новою силою.

Також сепаратизм стане небезпечним прикладом для інших регіонів, які мають спільний кордон з РФ. Передусім, це стосується Харківської, Одеської, Миколаївської та Херсонської областей, у яких від самого початку конфлікту були бурхливі прояви сепаратистських настроїв.

За умови надання особливого статусу Україна візьме на себе тягар відновлення окупованих територій, не маючи при цьому повноцінного впливу на політичні та соціальні процеси. Особливий статус передбачає доволі значну відокремленість окремих районів Донбасу, яка супроводжується з автономією влади. І хоча формально проголошено, що на цих територіях будуть діяти українські закони, влада не зможе повноцінно впливати на рішення самопроголошених республік.

Також членство України в ЄС опиниться під великим питанням, адже Європа, не захоче мати партнера, який де факто легалізував терористичні угруповання. Як свідчить міжнародний досвід, держави, які претендують на членство в ЄС повинні відповідати чіткому переліку вимог, у тому числі   в безпековому секторі. Ключовою загрозою тут є можливість потрапляння на територію ЄС колишніх бойовиків Л-ДНР, які будуть амністовані Україною. І за вказівкою РФ можуть виконувати на території Євросоюзу певні завдання зі дестабілізації ситуації.

У разі надання окремого статусу, Росія може розраховувати на зняття санкцій, і буде у подальшому дестабілізувати ситуацію в Україні через власних маріонеток на Донбасі. При цьому держава-агресор продовжуватиме розігрувати карту «громадянського конфлікту» та порушення прав російськомовного населення.

Щодо Європи, то вона буде змушена посилити заходи безпеки на своїх кордонах, що може загрожувати скасуванням або обмеженням безвізового режиму. Також для України можуть виникнути значні іміджеві втрати, адже де факто вона визнає, що на Донбасі існувала дискримінація місцевого населення. При цьому соціальний конфлікт між населенням Донбасу та контрольованих територій може значно посилитися.

Право проводити місцеві вибори загрожує легалізацією воєнних злочинців, терористів та сепаратистів, які протягом шести років культивували ненависть у місцевого населення до усього українського. Тепер ці люди можуть прийти до влади та впливати на законотворчість в Україні, брати участь у бюджетному плануванні і формуванні державної політики. Не важко передбачити, які ідеї вони лобіюватимуть за вказівкою Кремля.

Маючи такі потенційні ризики, слід замислитися чи варто Україні погоджуватися на особливий статус. Ми повинні прагнути остаточного миру, який можливий за двох ключових умов. По-перше, слід покарати винних у воєнних злочинах, надавши їм гарантії справедливого суду та безпеки. По-друге, зробити усе можливе, аби не допустити повторення збройного конфлікту у майбутньому. Для цього варто запроваджувати реформу безпекового сектору та забезпечити встановлення істини. За таких умов Україна матиме всі шанси стати на шлях сталого розвитку та членства в ЄС.

Дмитро Сінченко, голова ГО «Асоціація Політичних Наук»

Для України надання особливого статусу для т.зв. ОРДЛО матиме дуже негативні наслідки. Передусім, це легалізація статусу російської окупаційної влади та російських колаборантів. Адже саме вони зможуть перемогти на виборах до органів місцевого самоврядування та сформувати т.зв. «народну міліцію». Ніхто з легальних українських політичних партій на окупованій частині Донбасу не зможе перемогти представників політичних сил, які підтримує Кремль, якщо проводити вибори без виведення російських військ. А також без судових процесів над колаборантами, терористами та військовими злочинцями «ДНР-ЛНР», без блокування каналів російської пропаганди та тривалої інформаційної роботи з населенням.

Тобто, якщо сьогодні провести вибори на окупованих територіях без виконання всього переліченого, то медійний, організаційний і фінансовий ресурси збережуть за собою представники так званих «ДНР-ЛНР». А отже вони цілком зможуть перемогти на демократичних виборах навіть без організації фальсифікацій та при формальному дотриманні виборчого законодавства. І тут не важливо, чи вони підуть на вибори від якоїсь локальної проросійської партії, чи від легальних українських партій, які активно діють в Україні, на кшталт ОПЗЖ чи партії Шарія, результат буде одним і тим самим.

Легалізація російських терористів та колаборантів у статусі «народної міліції» призведе до звільнення їх від відповідальності за вбивства та катування українців, а зняття обмежень на пересування відкриє для них доступ до решти українських «мирних» територій. У подальшому це може призвести до значного зростання злочинності, передусім убивств і пограбувань, по всій території України.

Надання особливого статусу одній території неминуче призведе до активізації сепаратистських настроїв у інших регіонах, які отримають приклад для наслідування. Такі настрої підігріватимуть і російські спецслужби через фінансування відповідних організацій та проведення інформаційних диверсій. Зрештою, це може вилитись у «парад суверенітетів», та нову «русскую вєсну».

У подальшому така «реінтеграція» дозволить проросійським силам заблокувати євроатлантичну інтеграцію України і зробити розворот нашої зовнішньої політики в бік Росії.

Наталя Толуб