Інтерв’ю з президенткою Європейського парламенту Робертою Мецолою.
- Як ви вперше дізналися про Україну? У якому віці, як це було? Якими були ваші перші враження? Можете описати цей момент?
Здається, я вперше почула про Україну, як і багато хто, на уроці географії у школі. Тоді я б ніколи не подумала, що Україна та її народ одного дня стануть утіленням боротьби за демократичні цінності в Європейському Союзі. Я відвідала Україну вперше 1 квітня цього року. Саме тоді я пообіцяла Президенту Зеленському повернутися сюди зі своєю родиною, коли Україна переможе у війні.
- Як ви дізналися про початок повномасштабної війни? Які були перші думки та дії (чи передбачали ви це)? Чим той день у Європарламенті відрізнявся від інших? Ви помітили консолідацію сил навколо українського питання? Можливо, деякі проросійські політики перейшли на бік України?
Я ніколи не забуду 24 лютого 2022 року. Ця дата назавжди залишиться в моїй пам’яті. Коли я почула новину про напад на Україну, я була шокована й не могла в це повірити. Хоча деякі держави – країни Балтії, Польща, Чехія, Фінляндія – попереджали нас про це упродовж тривалого часу, ми не передбачили того, на що насправді здатний Путін. Тому з моменту, коли путінські танки в’їхали на територію незалежної та суверенної України, ми одразу змінили своє ставлення до Росії й вимагали найжорсткіших санкцій. Нам було зрозуміло, що позиція Європарламенту щодо цього має бути твердою: підтримка України.
Однак ця дата також залишиться в моїй пам’яті через безпрецедентний прояв європейської єдності. Перед обличчям лиха наша Європа стала сильнішою, ніж будь-коли. І ми готові йти далі, щоби відстоювати наші цінності, ті самі цінності, за які бореться український народ.
- Українські прапори, які тиждень висіли біля Європарламенту, були безпрецедентним випадком, коли прапори однієї держави замінили всі інші. Чия це була ідея і чи важко було її погодити?
Європейський парламент, який я очолюю, хотів чітко дати зрозуміти, що Європейський Союз рішуче підтримує Україну сильним виявом єдності. Для нас також було важливо показати, що наші обіцянки надії та наша політична підтримка також можуть призвести до відчутних результатів, а саме військової та фінансової підтримки, які допомогли і продовжують допомагати нашим українським друзям на місцях.
- Чи можете ви назвати головний виклик, з яким Україна зіткнеться на шляху до членства в ЄС? Як ми можемо з ним впоратися?
Надання Україні статусу кандидата було найкращим рішенням, яке міг ухвалити Європейський Союз. Це не тільки дало надію українцям, але, що більш відчутно, це дасть Україні імпульс для реформ і доступу до програм ЄС. Звичайно, вступ залишається структурованим процесом, заснованим на заслугах, і кожна країна має власний курс, тому Україні доведеться наполегливо працювати, щоби виконати всі критерії та здійснити всі реформи, необхідні для початку переговорів і, зрештою, для того, щоби стати повноцінним членом ЄС. Я дуже довіряю українському уряду й вірю, що він твердо стоїть на правильному шляху. Якщо темп, з яким Україна відповіла на всі запитання, необхідні перед отриманням статусу кандидата, не знизиться, ви поб’єте всі рекорди на цьому шляху.