Міжнародна спільнота обурена «обнулінням» строку Путіна

Росію охопили масові протести: росіян  збурило «всеросійське голосування» поправок до Конституції одним пакетом, яке дозволило Путіну легітимізувати узурпацію влади в Російській Федерації. Для цього були задіяні всі сили. На так званому «референдумі» можливості для системних порушень, котрі здатні вплинути на результати, цього разу – через карантин – існували набагато ширші, ніж за звичайного режиму голосування. Організатори не цуралися фальсифікувати і відкрито порушувати виборчий процес. Це і обмеження функціоналу спостерігачів, і непряме стримування протестного електорату: прибічників Путіна закликали прийти на дільниці, решту залякували. Тут  голосували де завгодно: на багажниках, у парках, терасах, лавках і навіть онлайн, а за кордоном одна людина могла проголосувати одразу у кількох консульствах.

Відверте нехтування РФ законами отримало відповідну реакцію у світі. Адже,  голосування з «обнуління» проводилося навіть в окупованому Криму, а з території незаконних формувань «ЛДНР» всіх охочих організовано возили автобусами на територію РФ.

Представництво Європейського союзу в Україні за погодженням з головами місій країн-членів ЄС в Україні також розкритикувало голосування щодо змін до конституції Росії в Криму і за участі жителів Донбасу з російськими паспортами. Представник ЄС з питань зовнішньої політики і політики безпеки Петер Стано заявив про незаконність голосування на території анексованого Криму і окупованої території так званої «ЛДНР». Відповідно, ЄС не визнає  проведення голосування Росією на територіях, які є частиною України.

Сполучені Штати «глибоко стурбовані» проведенням голосування щодо поправок до Конституції РФ на території окупованого Криму, а також із залученням жителів ОРДЛО (тих, хто отримав російське громадянство).  Як заявив постійний представник США при ОБСЄ Джеймс Гілмор, «це лише підкреслює відверте зневажання Росією територіальної цілісності та суверенітету України». А співголова Комітету із закордонних справ Палати представників, американський політик-республіканець Майкл Маккол різко висловився щодо дій у РФ: «Владімір Путін провів фіктивне голосування, яке не мало юридичної підстави, використовуючи примус виборців і вкидання бюлетенів, щоб узаконити свій авторитарний режим. Тільки слабкий лідер може піти на все, щоб утриматися при владі. Вільні і відкриті суспільства у всьому світі не будуть обмануті відвертою спробою Путіна надати своїй диктатурі демократичний вигляд».

У свою чергу, Меджліс кримськотатарського народу зробив заяву у зв’язку зі злочином, який здійснює Росія на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя. У Меджлісі вважають, що незаконне голосування є порушенням «своїх міжнародних зобов’язань щодо поваги територіальної цілісності та суверенітету інших держав, що містяться в Статуті Організації Об’єднаних Націй, Заключному акті Наради з безпеки і співробітництва в Європі (Гельсінському заключному акті), меморандумі про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (Будапештський меморандум) і в низці інших двосторонніх і багатосторонніх міжнародних договорів».

Хотілося б відзначити, що політв’язні з числа засуджених кримських татар, яких примушували голосувати тиском і погрозами, категорично відмовились це робити, заявивши, що вони – громадяни України і ні в яких російських справах не братимуть участь.

Наталя Беліцер, Інститут демократії ім. Пилипа Орлика

 Якби поправки до Конституції розглядалися Держдумою окремо, а не цілісним пакетом, цілком можливо, що частина депутатів від умовно «опозиційних» партій голосували б проти, принаймні, деяких з них.

Голосування ж одразу за всі понад 200 поправок, що стосуються найрізноманітніших сфер – від соціального захисту малозабезпечених людей до захисту тварин, від тлумачення історії до визначення шлюбу як виключно гетеросексуального, від питання мови і згадки про Бога до заборони посягань на територіальну цілісність тощо – забезпечило вже в першому читанні одностайну підтримку і швидке проходження через друге і третє читання. А також затвердження Радою Федерації і Конституційним судом.

У свою чергу, 12 і 13 березня 2020 року парламенти суб’єктів федерації також схвалили пакет поправок. При цьому «за» проголосували 3917 регіональних депутатів, проти – 67. Такий сценарій зміни Основного Закону є сам по собі юридичним нонсенсом, що ставить під сумнів легітимність усього процесу.

Те саме стосується й «всенародного голосування» за поправки, після чого нова конституція набула чинності 4 липня. Насправді ніякої необхідності в організації «всенародної підтримки» не було, оскільки всі юридичні формальності вже були виконані. Більше того, у червні оновлена конституція була видана і з’явилася у продажу. Тим не менш, голосування спочатку передбачалося 22 квітня, але було перенесено через епідемію коронавіруса. Хоча про подолання пандемії говорити, м’яко кажучи, було невчасно, голосування все ж було призначено без зайвих зволікань і проходило протягом цілого тижня – з 25 червня по 1 липня. Воно відбувалося в найбільш несподіваних локаціях, включно з багажниками автівок, з усіма можливими порушеннями і в такий спосіб, який фактично унеможливлював участь спостерігачів і фіксацію цих порушень.

Хоча переважна більшість політичних оглядачів і аналітиків приділяє найбільшу увагу пункту, що стосується т. зв. «обнуління» термінів перебування Путіна на посаді президента, не менш важливим, на мій погляд, є внесення тих змін, які фактично скасовують пріоритет міжнародного права над національним згідно з ратифікованими парламентом конвенціями, договорами та угодами.

У цьому контексті, згадаймо, що у квітні 2014 року Росію було позбавлено права голосу в ПАРЄ через анексію Криму, а оскільки Москва не виконала жодної вимоги відповідних резолюцій Асамблеї, санкції проти РФ продовжували кілька разів. Але влітку 2017 року Москва припинила платити внески до бюджету Ради Європи; йшлося навіть про те, що Росія вийде з цієї організації. І ось в ніч на 25 червня 2019 року ПАРЄ прийняла резолюцію, яка дозволила делегації РФ повернутися з усіма правами. Головним аргументом на користь цього рішення було те, що неучасть Росії у ПАРЄ обмежує права російських громадян, насамперед, можливість оскарження рішень російських судів в ЄСПЛ, (незважаючи на те, що вже існував прецедент «відкинення» рішень Стразбурзького суду Конституційним судом РФ у зв’язку з «пріоритетністю» внутрішнього права – ред.). Але тепер цей аргумент ПАРЄ втратив будь-яке значення, бо Конституційний суд відтепер має законні підстави відмовляти у виконанні «незручних» рішень ЄСПЛ та інших міжнародних судів (не лише ad hoc, але і на постійній основі – ред.).

Показово також, що все це відбулося всупереч позиції Венеціанської комісії, до якої ПАРЄ звернулася у січні 2020 р. У свою чергу, 18 червня комісія опублікувала рішення, в якому рекомендувала змінити або повністю відмовитися від запропонованих змін до статті 79 Конституції, які закріплюють за Росією право не виконувати «рішення міждержавних органів, прийняті на підставі положень міжнародних договорів Російської Федерації».

Вказані зміни набувають особливої актуальності  у світлі подання нідерландським урядом позову до ЄСПЛ щодо притягнення Росії до відповідальності за загибель пасажирів та членів екіпажу рейсу «Малайзійських авіаліній» 17 липня 2014 року.

Прогнозованою реакцією на весь цей «конституційний процес» було обурення, заклики (абсолютно нереалістичні) до скасування внесених змін, подекуди саркастичні статті журналістів та блогерів і бурхливе обговорення в соціальних мережах.

У росіян попереду важкі часи, особливо у разі очікуваної криміналізації  нових статей Конституції. Наприклад, у Держдумі вже запропонували покарання до 10 років колонії за заклики до відчуження території РФ, що дорівнюватиме екстремізму. Науковий співробітник академічного центру імені Бориса Нємцова Олександр Морозов вважає, що за такого перебігу подій на Кремль чекає міжнародна ізоляція.

 Лілія Брудницька, експерт Центру структурної політології «Вибір»

 Поправки до Конституції РФ голосувалися одним пакетом з трьох причин. Перша: зазвичай пакетний формат застосовується, коли потрібно протягти непопулярні рішення. Тоді їх голосують разом з популярними і під час агітаційної кампанії та після неї акцентують на популярних складових пакета, замовчуючи непопулярні. Це законний спосіб омани.

Друга: пакет гарантує ухвалу, оскільки арифметично під пакет збирається більше голосів підтримки. Тому Кремль абсолютно не ризикував.

Третя: Владіміру Путіну необхідно було прозондувати настрої керівництва регіонів – суб’єктів Федерації, причому ключовим питанням була лояльність до Путіна. Оскільки у Росії доволі жорстка вертикаль, керівник має вплив на результати.

При цьому на загальному бравурному тлі приголомшливо високих результатів підтримки Путіна на задній план відійшов факт де факто розтріскування Росії на регіональному рівні саме через рівень підтримки чинного президента РФ. Частина регіонів (схід, південь) дали помірні результати. Це вже на користь версії про регіональну фронду – затримання  губернатора Хабаровського краю та низки журналістів і громадських діячів.

Водночас, якщо Путін діє так рішуче, він поспішає перехопити удар від регіональної владної (!) опозиції та «призначити» на роль опозиції ЛДПР. Як тільки сильні регіональні опозиціонери виявлять себе, будуть нові арешти і нові процеси. Сам факт всенародного голосування свідчить про послаблення позицій Путіна, задля їхнього зміцнення довелося у такий спосіб підтверджувати легітимність президента РФ.

Наталя Толуб