Ковід-19 не скасовує санкцій

Чи слід полегшити санкції під час пандемії? – це заголовок статті, підготовленої дослідницькою службою Європейського парламенту. Автори публікації пояснюють, чому ЄС залишає чинними санкції в Росії, Білорусі, Лівії, Північній Кореї та інших країнах, незважаючи на заклики скасувати обмежувальні заходи під час кризи з коронавірусом. Серед іншого дослідники зазначають, що санкції ЄС та США “навряд чи можна звинуватити” у поширенні вірусу й що Росія не витрачає достатньо коштів на свій медичний сектор, навіть маючи на це ресурси. Ось деякі цитати з цієї статті:

«Особливо через те, що міжнародне торгове ембарго проти Іраку у 90-х роках спричинило страждання людей, Європейський Союз вирішив запроваджувати санкції, які б принесли максимальний ефект за мінімально можливих гуманітарних наслідків. Зазвичай ЄС це робить через цільові санкції для ключових осіб чи організацій, а в деяких випадках і секторів, але не для економіки країни в цілому “.

«На багато країн, які були найменш готові боротися з Ковід-19, також накладено міжнародні санкції. Для того, щоб санкції ще більш не погіршили гуманітарну ситуацію, у березні 2020 року Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш закликав лідерів Великої двадцятки відмовитися від обмежень на постачання  харчів та ліків. У відповідь на цей заклик Комісар ООН з прав людини Мішель Бачелет вказала на Іран, Кубу, Північну Корею, Венесуелу та Зімбабве як особливо вразливі країни.

Зі свого боку, Росія, де діють санкції ЄС та США, на Генеральній Асамблеї ООН внесла резолюцію про глобальне співробітництво в боротьбі з коронавірусом, закликаючи країни-члени “відмовитися від… односторонніх санкцій, ухвалених в обхід Ради Безпеки ООН”.  Цей текст підтримали декілька країн, які перебувають під санкціями, такі як Куба, Нікарагуа та Венесуела, але його не було ухвалено».

У статті нагадується про те, що Росія має такі санкції з боку ЄС та США: для окремих осіб – заборону на отримання віз, заморожування активів, ембарго на озброєння, обмеження для російського нафтового, фінансового та оборонного секторів. Ці санкції було ухвалено в 2014 році після агресії Росії проти України.

«У 1990-х роках стверджувалося, що міжнародні санкції вбили тисячі іракських дітей, яких було позбавлено продуктів харчування та ліків. Відтоді уникнення таких гуманітарних наслідків стало основним принципом санкцій, ухвалених ЄС, і – значною мірою – США та ООН. Тому широкі економічні обмеження є швидше винятком, ніж правилом; одним з таких винятків є Північна Корея, де загроза ядерної зброї виправдовує суворі заходи.

Навпаки, у більшості 30-ти країн, на які накладено санкції ЄС, обмеження націлено лише на декілька ключових організацій та осіб, відповідальних за порушення прав людини; сюди входять члени нинішніх та колишніх урядів, бойовики, повстанці та сили безпеки. Останніх це також заторкнуло через заборону на продаж зброї та обладнання, що використовується для репресивних цілей. А економічні обмеження, як правило, вузькі за обсягом і стосуються лише кількох стратегічних секторів (як у Росії) “.

«Хоча санкції ЄС та США, безперечно, мають економічний вплив у Росії, але їх навряд чи можна звинуватити в швидкому поширенні вірусу. Країна витрачає на охорону здоров’я набагато менше, ніж потрібно, але не тому, що їй бракує ресурсів: станом на березень 2020 року Росія мала понад 560 мільярдів доларів США у міжнародних резервах, і навіть експортувала медичне обладнання для боротьби з пандемією в інші країни, включаючи США .”

“У квітні 2020 року Європейська служба зовнішніх справ підтвердила, що ЄС не планує скасовувати санкції проти Росії, оскільки вони не заважають їй боротися з вірусом. Євросоюз не сказав, що скасує будь-які свої обмеження щодо інших країн; однак, Верховний представник ЄС із закордонних справ та політики безпеки / віце-президент Єврокомісії Хосеп Боррелл наголосив, що для ЄС є важливим забезпечити те,  щоб санкції “не перешкоджали глобальній боротьбі проти Ковід-19”. Він закликав інші юрисдикції, такі як США, робити те саме “.

Повний текст статті (англійською мовою) можна прочитати тут: https://www.europarl.europa.eu/RegData/etudes/BRIE/2020/651924/EPRS_BRI(2020)651924_EN.pdf