Феміда передумала: чому суд порушує принцип «вирішеної справи»?

Українські суди допускають порушення принципу остаточності судового рішення, яке набрало законної сили. Як бізнесу відстояти свої права у випадку такого порушення? Це питання ексклюзивно для Mind проаналізували радник юридичної фірми «Астерс» Антон Сінцов і юрист «Астерс» Роман Герасименко.

Однією з основних міжнародно визнаних засад судочинства є принцип остаточності судового рішення, яке набрало законної сили, – res judicata. Якщо коротко, то цей принцип передбачає, що жодна із сторін спору не має права домагатися перегляду остаточного й обов’язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.

Європейський підхід

Res judicata (вирішена справа) – це скорочення від фрази «Res judicata pro veritate habetur!» (латиною «судове рішення визнається за істину»), що означає незмінність рішення і, передусім, необхідність безпосереднього забезпечення його виконання.

Принцип остаточності судового рішення є складовою більш широкого принципу – принципу правової визначеності, який, серед іншого, має в собі такі категорії, як однозначність, чіткість та зрозумілість законодавчих норм.

Зазначений принцип res judicata має фундаментальне значення на європейському рівні, що підтверджується численною практикою Європейського суду з прав людини. ЄСПЛ у своїх рішеннях (зокрема, у справі «Устименко проти України») наголошує на тому, що право на справедливий судовий розгляд повинно тлумачитися з урахуванням принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного й обов’язкового рішення лише з метою повторного слухання справи й постановлення нового рішення.

Res judicata по-українськи

Принцип остаточності судового рішення також імплементований в українське законодавство та активно застосовується українськими судами при вирішенні спорів.

Найпоказовішою є касаційна інстанція. Верховному Суду неодноразово вдавалося зупинити намагання учасників справи через аналогічний позов переглянути судове рішення, яке набрало законної сили.

Наприклад, у межах однієї адміністративної справи компанія намагалася повторно оскаржити те саме рішення суб’єкта владних повноважень. Однак суд виявив цей факт і закрив провадження у справі з огляду на наявність рішення суду з того самого спору й між тими самими сторонами.

В іншій справі Верховний Суд при розгляді земельного спору послався на принципres judicata та наголоив, що право оренди земельної ділянки заявника підтверджується рішенням Господарського суду, яке набрало законної сили та встановлює наявність у компанії права на оренду.

У межах розгляду господарської справи про визнання недійсним договору відступлення права вимоги Верховний Суд повернув справу на розгляд до суду апеляційної інстанції, який не надав належної оцінки обставинам наявності судових рішень по іншим справам з тими же предметом та підставами позовних вимог.

«Винятки» з правил

На практиці зустрічаються непоодинокі випадки, коли представники української Феміди ігнорують res judicata та, незважаючи на наявність рішення суду, яке набрало законної сили, переглядають справи та ухвалюють абсолютно протилежні рішення.

Серед показових є справа про оскарження дозволу на користування надрами. Так, 2019 року Верховний Суд, за результатами розгляду справи, дійшов висновку про те, що спеціальний дозвіл видано компанії правомірно та з дотриманням вимог спеціального законодавства, яке регулюють процедуру видачі дозволів.

Тобто, з огляду на res judicata, рішення Верховного Суду від 2019 року є остаточним та не підлягає перегляду.

Разом з тим 2020 року суд першої інстанції, ігноруючи наявність рішення Верховного Суду від 2019 року, дійшов протилежного висновку – надання компанії дозволу на користування надрами було здійснено всупереч вимогам спеціального законодавства, яке регулюють процедуру видачі дозволів.

Тобто суд першої інстанції «переглянув» рішення Верховного Суду та не зважив на те, що в межах іншої справи касаційний суд вже розглянув питання правомірності надання компанії спеціального дозволу на користування надрами та вирішив питання застосування норм права в спірних правовідносинах.

 На шляху до вдосконалення

Допоки українські суди продовжуватимуть допускати під час здійснення правосуддя очевидні та кричущі порушення основоположних принципів судочинства, питання необхідності проведення судової реформи буде і далі активно обговорюватися. Водночас варто враховувати, що довіра до судових органів формується не лише через реформування судової системи, а й через покращення якості судочинства та здійснення правосуддя з дотриманням європейських стандартів.

А втім, представникам бізнесу, які беруть участь у спорах, необхідно враховувати неоднозначні підходи актуальної судової практики до застосування принципу остаточності судового рішення. Навіть за наявності судових рішень, які встановлюють ті чи інші обставини на користь бізнесу, юридичним радникам слід максимально скрупульозно вибудовувати подальшу стратегію захисту прав бізнесу та в разі необхідності бути готовими ініціювати перегляд очевидно незаконних та необґрунтованих судових рішень, зокрема звертаючись до Європейського суду з прав людини.