Євродепутат Андрюс Кубілюс: «У Стратегії тріо 2030 ЄС пропонує Україні нові обрії»

У наступні десять років буде ясно, чи стане Україна членом Євросоюзу, європейську інтеграцію України не спрямовано проти Росії, а вільна торгівля між ЄС та Україною є історією успіху, вважає Андрюс Кубілюс, литовський євродепутат від Європейської народної партії. Він поділився думками про сьогоднішні відносини Києва та Брюсселя і про їхній можливий розвиток в інтерв’ю журналістці «Promote Ukraine» Наталії Річардсон.*

Пане Кубілюс, як змінюється політика ЄС після початку пандемії COVID-19? Чи задоволені Ви реакцією Єврокомісії, її новими пропозиціями щодо політики Східного партнерства після 2020 року, які було затверджено в березні в розпал кризи?

18 березня 2020 року Єврокомісія та Верховний представник ЄС із закордонних справ та політики безпеки ухвалили Спільну комунікацію щодо політики Східного партнерства після 2020 року. Це відбулося саме в той момент, коли наш світ зіткнувся з пандемією COVID-19. Євросоюз опинився в безпрецедентній ситуації, яка потребує інституційної стійкості, сміливої стратегії та рішучих дій.

ЄС швидко ухвалив численні рішення та залучив загалом понад 3 мільярди євро для всіх країн-сусідів Євросоюзу. Україні було виділено понад 190 мільйонів євро для подолання коронавірусної кризи, зокрема її соціально-економічних наслідків. ЄС затвердив нову програму макрофінансової підтримки для України в розмірі 1,2 мільярда євро як частину геополітичного пакета для країн Східного партнерства, Південного сусідства та Західних Балкан, що має на меті обмежити економічні наслідки пандемії COVID-19. Україна також вжила важливих заходів та ухвалила переглянутий бюджет на 2020 рік, де передбачено 2,5 мільярда євро на створення фонду для боротьби з коронавірусом, який передбачає негайні заходи для протидії поширенню COVID-19.

Однак цього буде недостатньо, тож ЄС повинен і надалі бути пильним та мати новаторський підхід при розробці наступних кроків політики Східного партнерства й наданні фінансової допомоги. Криза COVID-19 матиме величезний вплив на українську економіку, тож ЄС та його міжнародні партнери повинні бути готові зробити все необхідне, щоб допомогти Україні швидко відновитися від наслідків світової пандемії.

Європа не може сьогодні говорити, що все працює у звичному режимі. Ми повинні йти далі, ніж це передбачено у пропозиціях Спільної комунікації щодо політики Східного партнерства після 2020 року, які було ухвалено в березні. Часи змінилися, і, відкладаючи справи в довгу шухляду, ми тільки повторюватимемо помилки минулого, закриваючи очі й не бачачи майбутнє.

Нам потрібна геополітична Єврокомісія, і після цієї кризи її будуть оцінювати за результатами. Тож тепер ми повинні більше вивчати геополітику Східного партнерства. Нам потрібні нові провідні ініціативи, наприклад, стратегія «Тріо 2030», яка показує, що ЄС допомагає сусідам, він готовий посилити свою підтримку реформ та інвестицій, щоб припинити COVID-19 та допомогти відновити економіку України.

Нова стратегія «Тріо 2030» дасть Україні, Грузії та Молдові нові інструменти, які дозволять їм наблизитися до Євросоюзу. Більше потрібно зробити для комунікаційної стратегії та нових фінансових інструментів, таких як інвестиційний та економічний план регіону, особливо для країн, що мають угоди про асоціацію з ЄС (Тріо ЄС). Такі самі пропозиції вже було зроблено для регіону Західних Балкан; однак вони не були настільки сміливими у Спільній комунікації щодо Східного партнерства. Багато пропозицій потребують удосконалення, зокрема щодо обумовленості реформ, інвестиційних платформ або планування та впровадження реформ. Наразі не зрозуміло, як вони будуть диференційовані та на яких стимулах базуватимуться, щоб нашу діяльність у різних галузях й надалі могли оцінювати за вчинками.

Сьогодні ЄС повинен бути розумним, твердим та привабливим, відкритим до реформаторів, нетерпимим до пустих обіцянок, активним у формуванні перспективи для відданих передових країн. ЄС повинен підтримати країни, що лідирують у впровадженні реформ, країни, які мають угоди про асоціацію з ЄС, і показати цьому «Тріо» шлях уперед.

Це також відправило б чіткий сигнал усім Східним партнерам про те, що існує дорожня карта для політики Східного партнерства на наступне десятиріччя. Ми можемо це зробити, використовуючи приклади політики ЄС на Західних Балканах та Європейському економічному просторі. Ми можемо це зробити, обговоривши майбутнє угод про асоціацію з Євросоюзом та можливі наступні кроки. Ми можемо це зробити разом, і ми вважаємо, що ЄС може бути амбітним, запропонувавши шлях уперед у плані, який заохочує до співпраці – цю дорожню карту може бути схвалено на червневому саміті Східного партнерства.

Пане Кубілюс, розкажіть нам, будь ласка, про стратегію «Тріо 2030» для України, Грузії та Молдови, яку ваша партія запропонувала Єврокомісії.

Ми називаємо новий документ Стратегією тріо, незважаючи на те, що дехто каже, що назва невдала. Бо можуть і інші країни приєднатися, що тоді робити? Наприклад, Вірменія намагається зараз надолужити втрачене, але це не головне питання. Нашу нинішню Стратегію тріо орієнтовано на Україну, Грузію та Молдову, які йдуть попереду, які мають угоди про асоціацію. Таким чином ми намагаємося реалізувати так званий принцип диференціації. Якщо коротко, то всіма мовами він формулюється як «more for more» («більше за більше»).

Я маю на увазі, якщо країна робить більше, якщо країна рухається вперед, якщо країна прагне інтегруватися в ЄС, якщо країна проводить реформи, то вона має отримати адекватну реакцію з боку Євросоюзу. І саме це ми пропонуємо: ці три країни – Україна, Грузія та Молдова, – які просувають реформи, повинні отримати нові інструменти та нові програми з боку ЄС, до яких ці держави зможуть приєднатися.

Отже, що ми пропонуємо? Перш за все, взяти якомога більше різних інструментів фінансової підтримки та інструментів економічного розвитку, які було застосовано Євросоюзом на Західних Балканах. Таким чином відбуватиметься щось на кшталт паралельного розвитку. Звичайно, Західні Балкани випереджають країни Східного партнерства, вони мають перспективу членства, чого немає у країн Східного партнерства. Але вони можуть наслідувати приклад Західних Балкан. І деякі з цих інструментів були для того регіону дійсно ефективними – такі як інвестиційні платформи, як план дій у взаємозв’язку тощо. І саме це ми намагаємося внести до програми Східного партнерства, до Стратегії тріо.

Чи замінить Стратегія тріо ініціативу Східного партнерства?

Ні. Це буде всередині Східного партнерства. Ми хочемо зберегти формат Східного партнерства, але хочемо зробити його більш ефективним. Усередині ми хочемо мати диференціацію, принцип «більше за більше». Тобто, якщо Україна зробить більше, то вона отримає деякі інструменти з цього тріо-пакету, які буде розроблено тільки для цих трьох країн. Інші три країни не забуті – Білорусь, Вірменія та Азербайджан залишаються в одному таборі Східного партнерства, але вони матимуть більш індивідуальний підхід. Вони різні, ми пропонуємо їх не переводити в інший, менший формат, оскільки ми не можемо порівняти Вірменію, наприклад, з Азербайджаном чи з Білоруссю. Ми так вважаємо.

Україні, Грузії та Молдові, які просувають реформи, ми пропонуємо, перш за все, надати якомога більше різних інструментів фінансової підтримки та економічного розвитку, які були застосовані Євросоюзом на Західних Балканах.

У цьому плані немає перспективи членства у ЄС, чи не так?

Поки що ні. Ми кажемо те саме: стаття 49 (Лісабонського договору – ред.) дозволяє кожній країні на європейському континенті, яка поділяє однакові цінності, мати перспективу членства в ЄС. На це потрібен час. Але я думаю, що це десятиріччя буде вирішальним. Я сподіваюся, що наприкінці цього десятиріччя ми матимемо іншу картину, що з’явиться політична воля з боку ЄС відкритися для інтеграції тих країн, які виявлять бажання інтегруватися. Я покладаю надію, що і в Росії можуть відбутися позитивні перетворення, що Росія стане більш демократичною. Ми про це говоримо і на двох створених форумах у Європарламенті.

Яка ідея цього неформального форуму з Росією?

У нас є два форуми. На форумі Східного сусідства ми обговорюємо всі питання, пов’язані зі стратегією Східного партнерства, з окремими його країнами. На початку березня у нас відбудеться український тиждень із цікавими подіями, а також серйозними дискусіями. Це одна справа. І є інша річ. Адже Східне партнерство – це стратегія, яка орієнтована на регіон між ЄС та Росією. І ми, звичайно, не можемо не говорити про Росію.

Але як говорити? Ми чули висловлювання президента Франції Макрона, і ми скептично ставимося до можливості відновити діалог із Путіним або підтримати його. Я бачу певну небезпеку в цих словах, я відверто кажу: якщо таке бачення Макрона почне реалізовуватися, то ціну за це може заплатити Україна. Таким є наш погляд. Ми пропонуємо набагато докладніше поговорити про те, яку стратегію повинен мати ЄС щодо Росії, щоб їй у певний час допомогти.

Ми не сподіваємося, що це станеться, поки Путін є лідером Росії. Але ми віримо, що колись Росія стане на більш демократичний розвиток європейського типу. І тут Євросоюз може надати два основні інструменти. По-перше, це сила прикладу успіху України, який можна створити разом із ЄС, що може допомогти Україні стати ще ефективнішою. І цей приклад може вплинути на простих росіян, які запитають: а чому Україна наблизилася до Європи, стає успішною державою, а Росія і досі перебуває десь на дикому сході?

По-друге, ми хочемо знову показати росіянам, які відносини може бути встановлено між ЄС та Росією, коли вона стане демократичною. Я маю на увазі дуже практичні речі, такі як безвізовий режим, вільна торгівля чи щось подібне, щоб показати росіянам, що вони втрачають при нинішньому режимі. Ось що ми обговорюємо. Ми провели перші дискусії, будемо й надалі дискутувати. Обговорення пройшло успішно, там були присутні російські опозиціонери, експерти тощо.

Також ми намагаємося показати в Європарламенті, у європейських столицях, що євроінтеграція України, успіх України не спрямовано проти Росії. У деяких столицях кажуть, що підтримка Євросоюзом Києва може знову спровокувати гнів Путіна. Наш погляд абсолютно протилежний. Успіх України може бути корисним для самої Росії… у довгостроковій перспективі.

Чи можете Ви назвати зону вільної торгівлі між Україною та ЄС історією успіху?

Я думаю, що так. Безсумнівно. Це дуже перспективний проєкт, який відкриває масу можливостей. Як завжди із вільною торгівлею, зміни не відбуваються за один день. Я дуже добре пам’ятаю наш власний досвід Угоди про вільну торгівлю та асоціацію, який діяв від 1995 року. У нас були великі занепокоєння, що наше сільське господарство буде не конкурентоздатне, що постраждають деякі інші галузі. Але наприкінці виявилося все навпаки. Наше сільське господарство виграло від того, що воно стало частиною єдиного ринку і змогло взяти участь у вільній торгівлі.

Тож зараз я був би радий бачити ще більше зростання торгівлі між ЄС та Україною. Ваша держава має дуже великий потенціал для досягнення успіху в конкурентній економіці. Звичайно, для цього Україні потрібно виконати домашню роботу, що іноді буває не так просто. Маю на увазі земельну реформу чи якісь інші питання. Я думаю, що Україна може бути дуже привабливою і для прямих іноземних інвестицій, і для міжнародних фінансових інституцій, які б могли вкласти кошти у великі інфраструктурні проєкти. Але Україна має ефективно залучати такі інвестиції.

Пане Кубілюс, чи підтримуєте Ви закон про продаж землі, який ініціювала партія «Слуга народу»?

Я, звичайно, не знаю всіх деталей. У цілому європейський тип регулювання земельного питання з можливістю продавати, використовувати землю як заставу для банків – це те, що дуже потрібно для економіки. Це ми зробили ще в 1995-1997 роках. У нас також велися дискусії в Литві. Але ми ухвалили закон відповідно до всіх норм ЄС у цій галузі. І це створило основу для розвитку сучасного сільського господарства в Литві.

А був опір?

Звичайно! З одного боку, були побоювання, що іноземці скуплять всю землю, і ми взагалі залишимося без землі в Литві. Тому ми запровадили так званий перехідний період, і нарешті ми дозволили іноземцям купувати землю лише у 2014 році. Це зменшило на той час деяке емоційне напруження, що німці чи французи придбають усю землю. Зараз вони вільно можуть це робити, але все ще не бачу, щоб німецькі чи французькі фермери поспішали купувати нашу землю.

З іншого боку, точилася дискусія про те, яку площу може мати земельна ділянка фермера. З самого початку це не було відрегульовано належним чином, тож у нас було кілька надзвичайно великих ферм. А Євросоюз не надає прямі субсидії власникам ділянок, які перевищують певний рівень. Зараз усе гаразд, сільське господарство Литви перебуває в хорошому стані, там використовуються всі сучасні технології, наша країна має величезний експорт на різні ринки. А фермери, як завжди, скаржаться, що все погано. Литовські фермери вимагають збільшення грошей у багаторічному бюджеті, і це цілком нормально, в інших країнах так само.

Чи бачите Ви труднощі в зоні вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом?

Я не знаю всіх правил, як можна збільшити квоти. Відомо, що у виробництві деяких продуктів Україна є справді потужною. Україна використовує квоти в перший тиждень для таких продуктів, як помідори, соняшникова олія, кетчуп тощо. Ось тут і потрібні деякі зміни. Наскільки ми знаємо, уряд просить внести деякі поправки. Я думаю, для цього настав час. І звичайно, Україна повинна мати чітку мету: наприклад, дві третини експорту відправляти на ринок ЄС.

Ми пройшли той самий шлях. Я пам’ятаю, що в 2000 році 50% нашої торгівлі було з Росією, 50% – з ЄС. Назвемо це удачею або якимось іншим словом, але якраз тоді трапилася криза – у 1999-2000 роках, коли російський ринок обвалився й наші виробники зрозуміли, що набагато краще торгувати на європейському ринку. І саме це їх підштовхнуло. Після цього ми почали продавати на ринку ЄС десь 70% експорту, ми цьому дуже радіємо.

Ви знаєте, що Україна має багато внутрішніх проблем. Але при цьому більшість українців (60%) хочуть вступити до ЄС. Чи Ви вважаєте, що країна з такими прагненнями може хоча б подати заявку на членство в ЄС в осяжному майбутньому?

Усе можна зробити. Ви знаєте, що це питання тактики та вибору, що й коли робити. Тепер у політиці розширення настав новий етап, і нам ще потрібно зрозуміти, як відбуватиметься розширення. Нова методологія стосується Західних Балкан, там є позитивні моменти. На мою думку, нова політика розширення справді спонукає рухатися вперед, дає можливість інтегруватися в конкретні галузі політики ЄС, не очікуючи остаточного рішення про членство. Звичайно, зараз, як я вже казав, більше йдеться про вступ країн Західних Балкан. Але ми дуже чітко розуміємо, що згодом буде застосовано ту саму методологію.

У Європі зараз більш проросійські настрої, ніж, скажімо, два роки тому. А як щодо нового керівного складу Єврокомісії? Якщо подивитися на біографії голови Єврокомісії, комісарів тощо, то не очевидно, що вони аж так зацікавлені в Україні. Чи це так?

Звичайно, ми хотіли б, щоб Єврокомісія робила більш гучні заяви та була більш задіяна в цих питаннях. Але я не є песимістом. Перш за все, минулого року, коли ми тільки прийшли до Європарламенту, ми були скептично налаштовані, ми переживали, тому що нам здавалося, що там ніхто більше не говорив про Україну, про Східне партнерство, навіть про Росію. Ось чому ми почали створювати форуми (про сусідство ЄС та Росію – ред.).

Але оптимізму побільшало, коли ми побачили, що насправді клімат у парламенті непоганий. У нас було кілька резолюцій, зокрема щодо України та політичних в’язнів, потім щодо пакту Молотова-Ріббентропа, коли після ухвалення цієї резолюції Путін дуже розлютився. Ці резолюції було ухвалено переважною більшістю, різні фракції зробили рішучі заяви. А тепер ми цілеспрямовано працюємо з Єврокомісією. Перш за все, з комісаром із питань сусідства та розширення, ми намагаємось з ним добре співпрацювати, наше спілкування проходить добре. Звичайно, дуже важливою особою є віцепрезидент Єврокомісії, Верховний представник ЄС із зовнішньої політики та політики безпеки Жозеп Боррель.

Коли він проходив процедуру затвердження на посаду, то під час слухань він дуже добре висловлювався. Рішуче. І іноді скидалося на те, що Боррель читає наші документи, а потім повторює (сміється). І я повністю згоден з його філософією. Він веде ту саму лінію. Філософія Борреля є приблизно такою: якщо ЄС хоче бути важливим у світі, геополітично важливим, то він повинен насамперед дбати про своє сусідство з геополітичної точки зору. І є південне сусідство, є Західні Балкани і є Східне партнерство. Саме це він формулює дуже чітко.

* Це інтерв’ю, записане в березні, було оновлено з урахуванням подій навколо пандемії коронавірусу та нових викликів для регіону Східного партнерства, країни якого, включно з Україною, потребують посилення співпраці з ЄС для боротьби з COVID-19 та покращення економіки, що потерпає від коронавірусної кризи.