Ексклюзив: спецзв’язок для Путіна на сесії Генасамблеї ООН

Індію, Австралію та Південну Корею запросили взяти участь у саміті G-7 у червні 2021, де будуть обговорюватися коронавірус та зміна клімату. Росію на цю дискусію не запросили навіть як гостя, незважаючи на її успіхи в розробці препаратів з оригінальними назвами – від Новачка до Спутніка. Її давно вже нікуди не кличуть, а на міжнародні заходи Путін і сам боїться їхати.

На сесію Генасамблеї ООН Путін останній раз зважився приїхати у 2015 році. Тоді, у вересні, Росія якраз головувала в Раді Безпеки (далі РБ). Зазвичай перед головуванням Секретаріат РБ проводить координаційну нараду з відповідною делегацією. Tакі наради з постійними членами РБ— здебільшого проформа, бо вони й так знають процедуру.

Але того разу разом з політичною координаторкою російської делегації та з їхнім речником на нараду прийшли двоє насуплених мовчазних чоловіків, яких я на засіданнях РБ раніше ніколи не бачив. На мій запитальний погляд Анна (координаторка) пояснила, що на сесію приїде Путін, його робочий кабінет буде в офісі голови РБ, а ці двоє займаються організацією перебування президента. Я лише знизав плечима – засідання РБ під час загальної дискусії не планувалося, а як росіяни використають свій офіс мені було байдуже.

Нарада вже добігла кінця, аж тут один з похмурих російських «дипломатів» розтулив рота й з карикатурним акцентом, з яким говорять росіяни в американських фільмах, сказав, що на час перебування президента Путіна (він аж привстав при цих словах) в офісі голови РБ треба встановити телефон.

— Там є телефон, — відповів я, — Номер можу підказати просто зараз.

— Ні, нам потрібен прямий телефонний спецзв’язок з президентським номером у готелі Waldorf Astoria.

— А з ким же ваш президент розмовлятиме у готелі, коли він сидітиме тут? – поцікавився я.

— Так треба, — не сприйняли іронії «дипломати».

— Мені, власне, однаково, аби тільки ви тут стіни не роздовбали своїм спецзв’язком. Якщо вам так потрібен «прямий телефон», то ставте,— відмахнувся я.— Але як ви збираєтесь той зв’язок встановлювати. Невже польовий телефон поставите та будете дріт розмотувати?

Координаторка докірливо зиркнула на мене, мовляв, «нащо ти глузуєш?», попрощалася та й пішла. А ми з «зв’язківцями» продовжили:

— Чому це «польовий телефон»? Ми попросимо Verizon (місцеву телефонну компанію) забезпечити нам захищений зв’язок,— відповів старший з них.

Я аж головою замотав:

— Ви попросите американську телефонну компанію забезпечити захищений зв’язок для російського президента?

— А що такого? Минулого року Verizon забезпечувала такий зв’язок для Обами. Ми справлялися в американських колег,— остаточно спалився він.

— Та нічого такого. Просто тоді американська компанія забезпечувала зв’язок для американського президента, а тепер ви хочете, щоб вона забезпечила захищений зв’язок для російського президента. Вам це не здається дещо нетривіальним? Втім, це ваш головний біль,— махнув я рукою.

Поки мої співрозмовники перетравлювали почуте, я їм пояснив, що це питання треба вирішувати не зі мною, бо я відповідаю лише за те, що стосується роботи РБ. Але вони зажадали, щоб, я як шеф Секретаріату РБ, дозволив Verizon встановити захищену лінію. У мене промайнула думка, що так вони намагалися «повісити» на Секретаріат витрати на такий зв’язок для Путіна. А тому відповів, що давати дозвіл на прослуховування російського президента спецслужбами США я не збираюся. З тим московити й пішли. А за годину на внутрішній телефон мені подзвонив якийсь чоловік з характерним російським акцентом і попросив, нібито від імені оонівської служби зв’язку, зробити заявку на встановлення захищеного телефонного сполучення для офісу голови РБ. Довелося в брутальній формі розтлумачити співрозмовникові безпідставність його прохання.

Зрештою зв’язок не встановили, бо відпала потреба. Просто Путін побоявся ночувати в Нью-Йорку і замовлений для нього президентський номер у Waldorf Astoria залишився пустим. Путін прилетів на сесію ООН лише для того, щоб зустрітися з Обамою. Той не хотів зустрічатися. Але росіяни навмисно облаштували «робочий кабінет» Путіна в офісі голови РБ, поруч з кімнатою, яку під час Генасамблеї США традиційно «позичають» в Секретаріату ООН і використовують як переговорну залу для свого президента. Вірогідність зіткнутися з Путіним ніс до носа в коридорі була дуже велика і, щоб уникнути незручної ситуації, Обамі довелося погодитися на коротку протокольну зустріч. От Путін зранку прилетів, виступив, пофоткався з Обамою та й полетів додому. Навіть в туалет не сходив. Щоправда, потім російська пропаганда розтрубила, що буцімто це американський президент запобігливо шукав зустрічі з їхнім фюрером і що Путін з Обамою зустрічалися в «кімнаті російської делегації при РБ».

Зазвичай, до керівників країн та міністрів закордонних справ персональні санкції не застосовуються. Але останнім часом Росія робить усе можливе, щоб цю традицію порушили та зробили її справжнім вигнанцем. На Заході досить довго пробачали путинятам їхні «пустощі», і в Москві увірували, що їм все зійде з рук. Скандали навколо Навального – не найбільший злочин путинського режиму, але вони можуть стати останньою краплею. Якщо так далі піде, то скоро з тим, кого Навальний назвав «жабою на трубі» пристойні люди не тільки фотографуватися перестануть, але й на одному гектарі відмовляться стояти. Та Путін і сам тепер з бункера не вилазитиме.

Олександр Мацука, дипломат, колишній співробітник Секретаріату ООН, шеф Секретаріату Ради Безпеки ООН (2012-2016)