Де «русский мір» в Україні або чому російська розвідка почувається тут як вдома?

Незважаючи на війну, в Україні і надалі діє цілий ряд структур, які мають відношення до фонду Русский Мир. Але із нещодавнім підписанням угоди про тісніше партнерство між Росспівробітництвом та Фондом Русский Мір є ризик активізації його діяльності в Україні через центр  культури і науки в Києві.

Власне, через ці організації Кремль створює цілий рух російських співвітчизників та проросійськи налаштованих іноземців, а російська розвідка здійснює свої спецоперції.
Директором фонду Русский Мір є В’ячеслав Ніконов, син співробітника НКВД, і внук сумнозвісного Молотова – того що підписав пакт про ненапад із Ріббентропом, який дав поштовх Гітлеру для початку Другої світової війни. Сам В.Ніконов вважає, що в українців манія величі, а Україна створена «русским миром».

Русский Мір доповнює культурні центри Росспівробітництва ідеологічною складовою. Крім того, дані центри – це форма м’якої сили російських спецслужб.Вони забезпечують лояльність електорату і лобістів Росії по всьому світу. Так, в Європі завдяки проросійськи налаштованим виборцям до влади приходять праворадикали, спонсоровані Москвою, а також відбуваються антиєвропейські референдуми та лобіюється покращення бізнес-відносин із Росією.

Інша організація – координаційна рада російських співвітчизників, яка має відношення до Росспівробітництва надає закордонним НПО інструкції щодо організації стратегічних заходів, вигідних Кремлю. Минулого року вонанадіслала ряду закордонних громадських організацій рекомендації для проведення круглого столу «Сотрудничество Республики Крым с международными НПО российских соотечественников», в яких пропонувала громадським організаціям лобіювати «Кримнаш» урядам країн перебування. Можна тільки припустити, що такі ж рекомендації існують і по відношенню до передвиборчих та інших політичних заходів в країнах закордоння.

Таким чином, дані структури забезпечують активну присутність Росії в інформаційному, політичному та соціальному просторі іноземних держав. А в Україні, очевидно, ще й у воєнному просторі.

Крім того, що центр є базою для активних заходів російських спецслужб, його співробітники та інші дипломати РФ відверто порушують закони України, користуючись дипломатичним імунітетом. Так, у квітні 2017 року розвідник Володимир Небиваєв, який мав відношення до Росспівробіництва і якого було видворено згодом в результаті солідарності України з Великобританією за хімічний напад у Солсбері, був серед пасажирів дипломатичного авто, водія якого спіймали напідпитку. П’яними за кермом нещодавно попадались інші російські дипломати – Олексій Карасаєв, аташе з питань оборони та Олексій Корепін, співробітник посольства РФ, який ще й в’їхав в інший припаркований транспортний засіб та намагався покинути місце ДТП. Проте  жодних правових наслідків такі події для цих дипломатів не мали.

Це загальносвітова практика, що до таких випадків застосовується дипломатичний імунітет, але така безкарна зухвалість російських дипломатів по відношенню до країни, проти якої їхнє керівництво веде війну, повинна викликати обурення  та опір українців, адже ж їхнє життя опиняється в небезпеці.

Крім того, ці люди із менталітетом КГБ намагаються тримати Україну в поведінкових умовах СРСР, блокуючи усі спроби її європеїзації зі сторони громадянського суспільства та влади. Вони створюють перешкоди для впровадження західних стандартів в інформаційній, економічній та військовій сферах.

При цьому українці не розуміють, чому немає прориву у сферах реформ та європейської інтеграції, в які вкладено стільки зусиль і коштів Заходу.

Отримуємо ситуацію, коли активісти і свідомі війни громадяни обвинувачують один одного в поразках українського питання та в відмінності політичних поглядів, роз’єднуються замість об’єднуватись.  Водночас, зі сторони уряду немає жодного заперечення створенню умов, які цим поразкам сприяють.

Але ж зневіра українців у владі та й самих українцях і є метою ідеологічної боротьби, насадженої Росією Україні. Відкритим питанням залишається, чому на неї не реагує українська держава? Чому в центрі Києва і далі функціонує вербувальник ідей русского міра – світу, побудованого за принципами Росії, – який інфільтрує агентів впливу у всі сфери життя України?

Припустімо, що одним з важливих аргументів є те, що Росія «взаємно» закриє Український культурний центр в Москві. Але на скільки ефективний буде центр в Росії, коли Україною заправлятиме русский мір?