Цілі інформаційного впливу РФ на Україну

Для  поширення  своїх  наративів  в  українському  інформпросторі  Росія  активно використовує як українських, так і західних політиків, політологів, журналістів і  громадських  активістів.  Крім українських агентів впливу та лідерів громадської думки, РФ активно залучає до своєї пропаганди в Україні європейських політиків, особливо депутатів Європейського парламенту. Експертна група видання «Російський спрут у дії: кейс «Україна»  розповідає про завдання Москви — повернути Україну в зону геополітичного впливу РФ. А також впровадження кремлівських ідей в Україні через Європу, до якої в значної частини населення нашої країни довіри набагато більше, ніж до Росії.

Головна мета інформаційної війни РФ проти України така ж, як і всієї російської гібресії, — повернути Україну в зону геополітичного впливу РФ. Для цього необхідно перешкодити співробітництву та зближенню України із західними демократіями і не допустити її вступу в Європейський Союз і НАТО.

За даними компетентних органів України, інформаційні операції (ІО) проти нашої країни здійснюють:

– Центр інформаційної безпеки Федеральної служби безпеки Російської Федерації (на території України);

–  підрозділ  спеціальних  заходів  впливу  Головного  розвідувального  управління Генерального штабу Міністерства оборони РФ (як на території ОРДЛО, так і на прилеглих до лінії розмежування територіях України);

– підрозділ спеціальних заходів впливу Служби зовнішньої розвідки РФ (через треті держави).

Основними тактичними цілями інформаційних операцій ФСБ РФ на території України, за даними контррозвідки СБУ:

– формування в патріотичних верствах населення відчуття розчарування й невіри, відсутності перспективи обраного у 2004-му та 2014 році шляху в напрямку західної демократії;

– посилення в проросійськи налаштованого населення бажання відновити діалог із РФ на умовах Кремля;

– повернення окупованих РФ територій (крім Криму) Україні на умовах Кремля й надання їм права блокувати будь-яке зближення України з ЄС і НАТО;

– відмова України від повернення Криму;

– зміна чинної української влади й політичної еліти на проросійську.

Тактичні цілі інформаційних операцій військової розвідки РФ на окупованих територіях України:

– формування в населення відчуття неможливості повернення в Україну при нинішньому прозахідному курсі;

– формування ненависті до чинної української влади;

– формування ненависті до ЄС, НАТО й Заходу в цілому;

– покладання провини за соціально-економічні проблеми на Україну;

– створення позитивного іміджу РФ та її керівництва;

– сприяння інтеграції окупованих територій у мовний, інформаційний і культурний простір Росії;

– створення передумов для повернення до складу України після зміни влади на проросійську.

 Інформаційні спецоперації з використанням ЗМІ

На сьомому році гібресії РФ проти України вже цілком очевидно, що її інформаційна складова не менш небезпечна для майбутнього нашої країни, ніж російські танки.  Інформаційні  атаки  не  забирають  життя,  але  отруюють  розум  громадян і  деформують  суспільну  думку.  З  боку  РФ  спостерігається  ведення  широкомасштабної інформаційної кампанії, спрямованої на встановлення (відновлення) контролю над Україною, утримання її в зоні свого впливу, дисперсію української державності та запобігання у такий спосіб фактичній ліквідації російського імперського проєкту.

У рамках означеної кампанії можна виокремити низку інформаційних спец операцій:

Один народ, одна мова, одна культура

Мова є найбільш індикативним показником ідентичності людини, тому для недопущення  формування/відновлення  в  Україні  власної  ідентичності  Росія  здійснює  шалений  тиск  з  метою  блокування  українізації  українського  суспільства. Колишній  радник  президента  Росії  Андрій  Ілларіонов  стверджує,  що  нинішню війну проти України Володимир Путін розпочав за пів року до окупації Криму. Війна почалася з мовної агресії під час візиту Путіна до Києва 27 липня 2013 року. Саме тоді президент Росії, який раніше говорив «в Україні», перейшов на граматичну форму «на Україні». Невдовзі услід за Путіним на використання форми «на Україні» перейшли московський патріарх Кирило, керівник МЗС Сергій Лавров та інші російські сановники і чиновники. Цим переходом  підкреслюється,  що  Україна — це  лише  географічна  частина території Росії, на якій проживають «укрáинцы», тобто ті, хто живе «у края».

Парадигму діяльності в цьому напрямі визначено під час численних виступів В. Путіна, в яких він заявляв, що українці — штучно створений народ, історично його ніколи не існувало, українська мова — діалект російської, немає української культури,  є  частина  російської  культури.  У  цьому  напрямі  активно  розповсюджуються  інформаційні  матеріали,  проводяться  заходи,  здійснюються  виступи проросійськи налаштованих українських політиків.

Спільна історія

Для успішного існування імперського проєкту Росії потрібно створювати переконання щодо власної величі та значущості. Через те, що в сучасній історії Росії фактів і подій, які можна було б інтерпретувати в цьому ключі та ототожнювати Росію як супердержаву, немає (низький рівень життя переважної більшості населення порівняно з провідними країнами світу, низький технологічний рівень, в  основному  сировинна  економіка  —  залежність  від  цін  та  обсягів  постачання нафти і газу за кордон). Для створення образу величі та гордості росіян за свою країну  було  обрано  перемогу  в  Другій  світовій  війні (в Росії — перемога у Великій  Вітчизняній  війні).  Культ  «Великої  Перемоги»  всіляко  поширюється Росією на всі країни колишнього СРСР, у тому числі в Україні, а відхід від заданої нею парадигми висвітлення подій Другої світової війни трактується як «фашизм»  і  засуджується.

У такий спосіб РФ намагається запобігти створенню Україною власного, національного, погляду на історичні події, сформувати національне бачення історії як підґрунтя для створення національної української ідентичності.

Створення іміджу України як держави, що не відбулася

У рамках цієї операції здійснюються заходи з дискредитації вищого військово-політичного керівництва України, звинувачення у корупції, неспроможності владних  інституцій  вирішувати  нагальні  проблеми  власного  народу,  представлення України як ненадійного міжнародного партнера, що не виконує взятих на себе зобов’язань,  представлення  українських  політиків  залежними  від  зовнішнього впливу тощо.

 Провокування масових заворушень

У рамках цієї операції з допомогою створених проросійських мереж (в основному соцмереж у різних регіонах України), які діють за планом своїх  кураторів  із  РФ,  розповсюджуються  інформаційні  матеріали  деструктивного характеру, провокуються масові акції непокори (в тому числі і під патріотичними гаслами), активно залучаються нові прихильники.

Ще одним напрямом у рамках цієї операції можна визначити інспірування регіонального сепаратизму в Україні. Як приклад можна навести спроби створення так званої Бессарабської народної республіки у 2015 році на території кількох районів Одеської області. Завдяки своєчасним діям СБУ ці спроби було припинено, особи, які були найактивнішими в цих діях, або засуджені, або вислані за межі країни.

 Операція з дезінформації

У рамках цієї операції проводяться інформаційні акції, спрямовані на створення стійкого переконання як в Україні, так і в Росії, а також у світового співтовариства щодо непричетності РФ до розв’язання збройної агресії проти України. А також представлення її як суто внутрішнього конфлікту, ухилення від відповідальності за скоєні російськими військами злочини проти людяності.

Можна виокремити кілька таких інформаційних акцій: «ихтамнет» — російських військ немає на території України, знищення рейсу MH-17 як «злочин» українських військових, заперечення неправомірності дій Росії під час атаки та захоплення українських катерів у Чорному морі поблизу Керченської протоки 25 листопада 2018 року.

Основна  мета  акцій  у  рамках  цієї  операції  —  створення  переконання  в  першу чергу населення Росії та України в непричетності РФ до військової агресії проти України, представлення її як «громадянської війни». Крім того, вплив на міжнародне співтовариство з метою позбавлення України міжнародної підтримки, недопущення прийняття міжнародними організаціями та судами рішень із обвинувачення РФ у розв’язанні збройної агресії та скоєнні військових злочинів.

 Звинувачення України у вчиненні військових злочинів

 Щоденно  на  інформаційних  ресурсах  квазідержавних  утворень  на  окупованих територіях Донецької та Луганської областей (так званих «ЛНР/ДНР») розміщуються інформаційні матеріали, в яких Збройні сили України звинувачуються у порушенні  Мінських  домовленостей,  застосуванні  систем  озброєння  великого калібру, обстрілах мирних жителів і використанні боєприпасів, заборонених міжнародними  угодами  і  конвенціями. Наприклад,  «фосфорних»  боєприпасів,  хоча такі типи боєприпасів не використовувалися ЗС України, а саме з  боку  російських  окупаційних  військ.

Після  розміщення  таких  повідомлень  на  інформаційних ресурсах  «ЛНР/ДНР»  вони  поширюються  на  центральних  каналах  РФ  з  відповідними посиланнями, в пабліках соціальних мереж і в такий спосіб заводяться в інформаційний простір України.

Примушення до прийняття необхідного Росії рішення

У рамках цієї операції постійно проводяться інформаційні акції та дії, під час яких в інформаційний простір вкидаються наративи, фейкові новини, суперечливі дослідження або експертні висновки, спрямовані на зміну суспільної думки в цілому та осіб, які уповноважені до прийняття певних рішень, вигідних Росії. Зазвичай такі дії проводяться напередодні міжнародних візитів, розгляду в міжнародних судах справ, в яких відповідачем є РФ, укладання міждержавних або торговельних договорів, які, на думку РФ, несуть загрозу її інтересам, тощо.

 

Авторська група видання «Російський спрут у дії: кейс «Україна» під керівництвом Михайла Гончара. На основі досліджень експертної групи під егідою Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» за підтримки Міжнародного Фонду «Відродженння»